— Щось сталося Коля? — запитала Алла у чоловіка. — Сестра трапилася. Заваrітніла. Батько її з дому погрожує прогнати, — відповів чоловік. Христину з дому прогнали, і вона прийшла до брата. — Ми тебе не залишимо, ти не переживай… Через шість місяців Христина наро дила дочку. — Як дочку назвеш? — Запитала Алла. — Не знаю. — Тетяна красиве ім’я, — порекомендувала невістка. — Таня, так Таня-байдуже відповіла Христина… Пройшли місяці, Алла всі турботи про дитину взяла на себе. Раз Христина відпросилася у неї: — Можна мені в місто поїхати на тиждень? Треба батька Тані знайти. Поїхала і кілька місяців не з’являлася. Танечку ростили з Колею.
Жінка прикипіла до дитини всім серцем, і вже не уявляла своє життя без неї… Одного разу в двері постукали. Алла відкрила, там стояла Христина. — Я за Танею. З Єгором у нас все добре. Так я і приїхала за донькою. — А може Танечка залишиться у нас? Звикли ми один до одного. — Сказала Алла. — Своїх наро джуй і до них і звикай, — грубо відрізала Христина… Минуло ще місяців шість, перш ніж Христина знову приїхала з дочкою. Вона знову попросила Аллу доглянути за дитиною, поки вони з Єгором будуть в клопотах з переїздом в нове житло. Алла дуже зраділа Танечці. Микола, який повернувся з роботи, сказав: — Знову моїй сестричці допомагаєш? Адже знову, як Христина забере дитину, ти себе переводити станеш…
Домовимося так, якщо Христя знову у нас з’явиться, ти ні за що не підпустиш її до дитини. Буде обурюватися подзвониш мені. Я розберуся з нею… Христина заявилася через рік: — Я За Танею. Спасибі, що пригледіла за нею. — Дитину я не віддам. Приїде Коля, розбирайтеся з ним. — Сказала Алла і виставила зовицю геть. — Я подзвоню чоловікові, а ти на вулиці почекаєш. Алла бачила, як чоловік кричав на Христю, а та щось мимрила у відповідь. — Значить так, або від дочки ти відмовляєшся добровільно, або через суд-твердо закінчив розмову Микола… Через кілька місяців, Алла з чоловіком і Федір оформили опіку над Танею.