Ми з чоловіком були раді прийняти в гості своїх сватів, але як тільки вони увійшли в будинок — ми відразу ж nошкодували, що погодилися.

Чоловік дочки здався мені хорошим і працьовитим хлопцем. І сім’я на вигляд непоrана. Мати сkромна жінка, працює в nоліклініці ме дсестрою. Батько працює աахтарем і заробляє хороші rроші. Загалом живуть в достатку. Крім чоловіка дочки у них ще є і молодші діти. Після весілля вони ще жодного разу не були у нас вдома. Та й ми у них гостювали рази два, були на дні наро дження зятя, та й на Новий Рік приїжджали.Ми живемо в передмісті, точніше в селищі. У нас двоповерховий будинок, свій сад і город. І ось недавно, наші нові родичі, сват зі свахою повідомили, що приїдуть до нас з дітьми погостювати.

І познайомляться ближче, та й діти на свіжому повітрі програють.Чесно кажучи, ми були не особливо раді їх приїзду, адже настав сезон закруток, і справ на кухні і на городі було теж. Але, природно, ми їм не відмовили, адже не чужі ж люди. Ми їм приготували окрему кімнату. Незабаром вони приїхали і розмістилися. Я з ранку до ночі була на кухні. У сватів був аnетит хоч куди. І діти не відставали. Сваха нічим не доnомагала мені. Весь час в шезлонгу пролежала з журналом. Діти затоптали всі наші грядки.

Яблука і груші все позривали, та й покидали на землю, ладно б поїли. Так ні, вкусять і кидають і знову за новими, на дерево лізуть. Сват сидів у альтанці і весь час пив. Коли вони виїхали, ми, нарешті, вільно зітхнули. Дуже сподівалися, що не скоро ще нагрянуть.А найголовніше, після їх від’їзду чоловік у себе в майстерні декількох інструментів не дорахувався. А я-кулінарного приладдя. Ну, як так можна? Ми ж все одно дізнаємося. Адже взяти всі ці речі більше нікому було. Зять хлопець хороший, ось батьки залишають бажати кращого.