Софія поверталася додому, коли раптом зустріла подругу. А після її слів, Софія ще довго не могла прийти в себе

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

Софія Володимирівна вважала себе відповідальною за життя онука і дочки, незважаючи на те, що онукові вже було тридцять, а доньці п’ятдесят два. Доньці вона постаралася все віддати, водила на всі гуртки, наймала всяких репетиторів. У Софії все було під контролем. Надя відразу після школи поступила в інститут. А коли мати з батьком поїхали на місяць у відрядження, все пішло шкереберть. Замість того, чтоби мати знайшла їй прекрасну партію зі свого кола, Надя вийшла заміж за приїжджого, маючи такі можливості. І якби Софія була поруч, то ніколи б цього не допустила. Незважаючи на те, що дочка більше тридцяти років заміжня, вона все одно вважає його негідним. Але долею онука Софія вирішила не грати і не пускати на самоплив. З дитинства вона його опікала, водила на гуртки, сама ходила на батьківські збори. Одним словом, онук був під її контролем.

Андрій вступив до інституту відразу ж, ще б, адже бабуся особисто перевіряла і тестувала репетиров. Після інституту, скориставшись своїми зв’язками, вона йому допомогла влаштуватися на роботу в хорошу фірму. — Сам він би не зміг влаштуватися, він же дитина, -говорила Софія. На фірмі почалися скорочення, але онук навіть бабусі не сказав. Він сам собі знайшов роботу. Останнім часом він став уникати бабусю, на дзвінки відповідав неохоче. Бабуся дуже переживала, що в онука немає нареченої. І тут вона зустріла свою подругу, у якої є внучка. При погляді на подружку, у неї народився план. -Треба твою Наташу з моїм Андрієм познайомити. -А давай завтра до мене в гості приходь, поп’ємо чай і все обговоримо, -сказала Зоя. Софія Володимирівна весь вечір ретельно готувалася до зустрічі. Вранці наділа найкраще плаття, надушилась, купила тортик і пішла в гості. Схоже, що подружка теж ретельно готувалася.

У неї вже був накритий стіл, правда на частування вона не дуже-то і витратилася, так що один нуль на користь її тортика. -Андрію тридцять? — запитала подруга, розрізаючи тортик. -А він служив? -Ні, не служив, ми ці питання вирішили. І до речі, у нього немає проблем зі здоров’ям. -А у твоєї внучки був хтось? — задала питання у відповідь Софія. -Ні, вона дуже красива, але вона була вся в навчанні, а тепер працює. Увечері пізно приходить додому з роботи, часу зовсім ні на особисте життя. Вона розклала на столі її фотографії, підтвердження свого сказаного. Наташа і правда була дуже красивою дівчиною. Вони вирішили поговорити з онуками і організувати їм зустріч. Взявши кілька фотографій, вона пішла. Андрію довелося погодитися, так як бабусі неможливо відмовити. У Наталки теж не було вибору, і вони “добровільно-примусово” погодилися на зустріч. Бабусі місце і час обговоривши, сказали, де вони повинні зустрітися.

Андрій спеціально одягнув старі джинси і футболку, розношені кросівки і з ранку не поголився. В кафе він узяв каву і сів. За іншим столиком сиділа красива дівчина, років двадцяти, напевно, студентка. -А може це вона? — подумав Андрій, а потім подумав, що навряд чи дівчина пішла на перше побачення в рваних джинсах. Минуло двадцять хвилин, а її немає. Ну та гаразд, Андрій тільки був радий. Взяв він свою чашку і підсів до дівчини. Навіть якщо прийде і ця Наташа, вона побачить його з дівчиною і піде. — Дівчина біля вас вільно? — запитав він. -Я чекаю людину, але він спізнюється і навряд чи прийде. -Я теж чекаю, і ця людина теж запізнюється, — посміхнувся Андрій. — Можна вас попросити посидіти зі мною? А то бабуся знайшла мені нареченого і хоче, щоб я з ним зустрілася. Якщо він побачить, що я не одна, він піде. Андрій розсміявся. Адже вона саме його чекала і з ним не хотіла зустрічатися. -А ти випадково не Наташа? Мрія бабусь збулася. Андрій і Наташа через три місяці одружилися.