Я народ илася і виросла в селі. З дитинства мама мене привчила до чистоти і порядку в будинку. У мене в кімнаті, на стіні, висів аркуш паперу — «Закони чистоти в кімнаті». А на кухні — «Закони чистоти на кухні». «Закони» написала мама, а я їм слідувала. До своїх 10 років я вже не могла терпіти безлад. Відразу ж наводила чистоту… Під закінчення навчання до вузу я почала зустрічатися з однокурсником Антоном. Після отримання диплома він запропонував мені вийти за нього заміж. Я погодилася. Перше ж відвідування їх квартири стало для мене справжнім шоком. Відразу, як тільки ми увійшли в квартиру, в ніс вдарив неприємний запах.
В одному кутку коридору валялося взуття, в іншому — купа мотлоху. Не квартира, а гараж якийсь.У ванній кімнаті товстий шар нальоту на водопровідних кранах, унітаз — слів немає, одні емоції. Негативний. Далі Антон проводив мене на кухню, де, в засмальцьованому халаті клопотала Софія Борисівна. За столом я не змогла нічого з’їсти. Мийка, повна брудного посуду, брудні ганчірки, пил на кухні… Все це перебило мені апетит. Після весілля ми стали жити в трикімнатній квартирі з батьками чоловіка. Однак планували, що через рік переїдемо в окреме житло. Жити в грязі я не могла, тому активно почала прибиратися в квартирі.
Але, як то кажуть, ініціатива карається.- Де каструлі і ополоники?! Як я готувати буду? — обурювалася свекруха. Я показала, що все знаходиться там, де їм і належить бути. У підсумку мені заборонили наводити порядок на кухні. Вже півроку я живу в кошмарних, в сенсі чистоти, умовах. Змогла відстояти лише ванну і свою кімнати. Тепер там все блищить. На кухні готую, лише надівши рукавички. Але найгірше, те, що я працюю віддалено, і практично не виходжу з квартири.Ну, коли ж ми з Антоном нарешті переїдемо в своє житло, де я зможу навести порядок відповідно до » Закону чистоти…»