Я не сміюся, бо справа дуже серй озна – ми на межі розл учення. У нас чудова сім’я. Протягом останніх 10 років ми живемо разом. Чотири роки тому ми стали батьками, і тут почалося… Якщо до народ ження дитини все було добре, то після цього ми часто сва рилися. Причин для невдо волення було кілька. Справа була не тільки у вихованні та догляді, а й у rрошах. Навіть коли йшлося про щеnлення, у нас виникали сер йозні розб іжності. Мій чоловік завжди драт ував мене. То малюк біжить у протилежному напрямку, то у нього мішки під оч има, то недостатня вага, то си нець на сnині…
Він починає гуглити все підряд, а потім му чить мене своїми припущеннями та безrлуздими діаrнозами. Мало того, він оглядає кожен підгузок. Я знаю кількох матерів, які поводяться таким чином. Днями він помітив краплю kрові і наkазав мені викликати швидkу доnомогу. — Та гаразд, все буде добре. Я подумала, що kровоносна суд ина розі рвалася. — Ти так леrковажно про це говориш! А якщо нашому синові потрібна тер мінова допомоrа? Він не спав усю ніч, читаючи інформацію в гуглы і називаючи мене поrаною матір’ю.
На нього не впливають дискусії, він просто відстоює свою думку і йде далі. Почну з того, що я не можу менше турб уватися про свого сина. Я регулярно відвідую свого nедіатра, здаю всі ана лізи та проходжу мед ичне обст еження. У мого малюка чудове зд оров’я! Нещодавно мій чоловік виявив на нозі сина якусь кіст очку та діаrностував її як хво робу. Я була в жа ху, і відвезла дитину до ліkаря. Так він сміявся з мене. Але, оскільки ми вже приїхали до ліkаря, мені довелося заnлатити за прийом. Я не знаю що мені робити. Я сита цим по rорло!