Донька вирішила скласти »заnовіт». Прочитавши його, ми з чоловіком мало не лус нули від сміху.

Нерідко зовсім маленькі малюки можуть спостерігати або чути щось, а потім наслідувати дії інших. Моя мама вирішила відвідати мене і в черговий раз повідомила, що збирається скласти заnовіт. Вона бої ться йти до нот аріуса одна, тому просить мене супроводжувати її і допомогти їй скласти цей заnовіт, тому що хоче, щоб після її см ерті будинок належав мені. Але з якоїсь причини моя мати nобоюється, що мій брат десь отримає довідку про інва лідність, а потім заб ере будинок собі. Моїй матері недавно виповнилося п’ятдесят п’ять років; я вважаю, що їй залишилося жити ще як мінімум двадцять років, і вона має будувати плани на майбутнє, а не на сме рть. Вона не змогла переконати мене і вирішила звернутися до зятя із цим питанням; вона сказала мені, що якщо він допоможе їй із заnовітом, то все буде добре і ми житимемо в достатку.

Але тут у нашу суnеречку вирішила втрутитися Катя, моя дочка, бо їй було цікаво, через що всі мет ушаться. Бабуся вирішила розповісти онучці про заnовіт та його призначення. Їхня розмова була довгою, онука зрозуміла, що відбувається, і повернулася до свого ліжка. Через два тижні донька мала піти в гості до подружки. Увечері мені зателефонувала мама подружки та запросила мене до себе додому, бо сталося щось дуже цікаве. Я одяглася і одразу ж вирушила до неї. Коли я прийшла до них додому, вона простягла мені вирвану сторінку з альбому для ескізів. Моя знайома не переставала сміятися і вже почервоніла від сміху, коли вирішила прочитати текст на папері. (ARM/V) У центрі сторінки жирними літерами було написано слово «Во ля», а те, що було далі, розсмішило мене ще більше: скакалку і м’яч я віддаю своєму приятелю Артему, всіх своїх ляльок — дорогій бабусі, а татові віддаю все, навіть свій будинок.

Видно, донька дуже любить свого тата, раз вирішила віддати йому все. Катя вирішила написати «заnовіт» двічі, на випадок, якщо він заrубиться, а також придумала собі підпис. Другий аркуш паперу вона вирішила віддати подрузі, щоб та зберігала його у безпеці та нікому не розкривала. Я ніколи не бачила своєї дочки такої урочистої, коли ми повернулися додому. Катя простягла мені буклет із заnовітом і наполегливо попросила зберігати його в схованці і не розглядати до кінця. Ми з чоловіком мало не розсміялися, пообіцявши зберігати заповіт у надійному місці. Того вечора я вирішила зателефонувати мамі і розібратися з її заnовітом, адже моя восьмирічна донька теж вирішила скласти заnовіт, то який сенс тягнути із заnовітом мами?