Ми з чоловіком довго не наважувалися брати іпотеку, але все ж пішли на цей крок, і зараз живемо в трикімнатній квартирі. Звичайно, нам довго доведеться гасити цю велику суму, але тепер наша сім’я живе окремо від батьків, і квартира через кілька років буде нашою. З сусідами я поки не знайомилася, але деяких вже запам’ятала. Мене радувало те, що в нашому під’їзді багато сімей з дітьми, і мої прогулянки з Іванком не будуть самотніми. Я потихеньку наводила порядок в будинку, розкладала все на свої місця, поки Ілля був на роботі. Я подивилася у вікно і побачила чоловіка на вулиці, він розмовляв з нашою сусідкою.
Її звуть Ірина, вона приблизно мого віку і у неї теж є маленький син. Цікаво, про що вони розмовляли з моїм чоловіком? Коли Ілля прийшов додому, він сказав, що розмовляв з нею з приводу роботи, я заспокоїлася і ми продовжили жити звичайним життям. Одного разу, гуляючи з сином, я побачила Ірину з дитиною; щось мене насторожувало після цієї зустрічі, але я намаrалася відігнати поrані думки. Приблизно через тиждень, коли я розбирала дитячі альбоми Іллі, я помітила дуже підозрілу схожість між моїм чоловіком і дитиною тієї самої сусідки. У мене буквально все життя пролетіло перед очима.
Я влаштувала величезний сkандал, була готова виrнати чоловіка з дому. Ілля пішов і повернувся з Іриною. Як виявилося, вона була його однокласницею і з дитинства вони дуже близькі. Кілька років тому Ірина зі своїм чоловіком звернулися до Іллі з проханням про те, щоб він став донором для народ ження дитини, тому що парі ніяк не вдавалося завести дітей. Ілля тоді був ошелешений, але друзям відмовити не зміг. Я не знала, радіти мені або сумувати. Слухаючи всю цю розповідь, я заспокоїлася, вони навіть підтвердили всі свої слова медичними документами. Пізніше прийшов чоловік Ірини, і після цієї ситуації ми почала дружити всі разом, ніякого зла і образ між нашими сім’ями не було.