Мої батьки розлуч илися, коли я була зовсім маленькою, ми майже не спілку валися з родичами з боку тата, і я дуже здивувалася, коли дізналася, що бабуся по батьківській лінії переписала квартиру на моє ім’я. За нею ніхто особливо не доглядав, і, напевно, бабусю мучила совість, тому вона вирішила подарувати квартиру мені. Я не стала нічого говорити чоловікові, здала цю квартиру в оренду, кожен місяць отримувала від цього гроші, але не витрачала їх, збирала на якусь велику покупку в майбутньому.
Так тривав рік, я думала, що чоловік мій ніколи не дізнається про це, але я помилилася: правда розкрилася і мені довелося зізнатися. (An/V) Нам на пошту прийшов лист від податкової, в якому говорилося, що я не сплатила заборгованість: чоловік мій запитав, що все це означає і, коли я розповіла йому, то він сильно розлютився і образився. Я розумію його невдоволення, але нічого не можу вдіяти з собою. Я йому пояснила, що гроші я не витрачала, а збирала для нас же, на що він відповів, що повинен був знати про все це давно, мовляв, я не повинна була приховувати від нього.
Я вибачилася, але чоловік все одно продовжує злитися на мене. Я не знаю, як повернути його довіру і чи зможу я повернути її взагалі. Зараз я намагаюся зробити все, щоб чоловік пробачив мене, я сказала, що ці гроші, які я накопичила, належать нам, і він також зможе взяти їх і використовувати за призначенням. Мені здається, чоловік пробачить мене, і сподіваюся, що я зможу потім використовувати ці гроші так, як вважатиму за потрібне, адже всіма питаннями щодо квартири займалася і продовжую займатися я.