5 місяців тому я наро дила. Пологи були нелегкими, зовсім нелегкими. Я навіть не уявляю, як би я впоралася з усім, не будь мого чоловіка і свекрухи.Коли я ще лежала в пологовому будинку, до мене приходила свекруха і допомагала з усім-всім. Мені іноді бувало соромно і ніяково, але моєї мами не було поруч, отже, все впало на плечі свекрухи. Де була мама? Поки я корчилася від болю, лежачи в палаті після ваrітності, а мою дитину оглядали, мама була зайнята своєю постійною турботою, доглядала за дітьми сестри, Віки. Втім, мама завжди доводила мені своїми вчинками, що моя сестра для неї в пріоритеті. Ось, наприклад, свекруха місяць тому захворіла і, побоявшись заразити нас з донькою, деякий час перестала до нас заглядати. Тоді я звернулася до мами за допомогою, а вона сказала, що їй потрібно Єгорку з садка забрати.
Єгору нещодавно виповнилося 3, а його сестрі, Діані, скоро 5. Мама в них душі не чає, а мене вона явно недолюблює. Одного разу мама подзвонила і запросила мене до себе на дачу. Я здивувалася, адже від неї таких пропозицій не багато надходить. Мама сказала, що і дитині буде корисно подихати свіжим повітрям, а я від міської суєти хоч відпочину. Чоловік тещу підтримав, він теж вважав, що нам з донькою потрібна природа, а не вітамінки і таблетки.Я запитала, чи приїде Віка на дачу, але мама сказала, що у неї свої плани, і її там не буде. Тільки тоді я вирішила поїхати, так як не хотіла в зайвий раз відчути перевагу Віки наді мною. Чоловік відвіз нас з донькою на дачу в суботу вранці, а мама з татом туди поїхали ще в п’ятницю. Роботи там було хоч відбавляй. Так ось, ми приїхали і лягли спати, так як моторошно втомилися від 3-годинної дороги.Прокинулася я від дитячих криків.
Це були мої племінники. Я вже хотіла було викликати таксі, адже подумала, що сестра приїхала з ними, але виявилося, що Віка приїхала з дітьми, залишила їх і поїхала. А запросила мене мама на дачу виключно в ролі няньки, як ніби мені з немовлям нічого було робити, ось і придумали мені заняття. Я це зрозуміла за указами мами: «Залиш ти дочку, Єгорці їсти нічого, приготуй йому чого-небудь. Та нікуди твоя дочка не дінеться, займися краще Діаною, з нею, он, роботи скільки». До самого вечора я зі шкіри геть лізла, щоб встигати все з дитиною в руках, але ввечері не витримала і подзвонила чоловікові, щоб він забрав нас з того дурдому. Вже наступного ранку чоловік стояв перед хвірткою. Мама тільки мене у всьому звинуватила, але своєї помилки вона не побачила і не бачить досі… гаразд, добре, хоч зі свекрухою пощастило.