З самого дитинства мене вчили тому, щоб ніколи і нікому не заздрити. Але історія мого кох ання з моїм нинішнім хлопцем просто неймовірна і багато в чому пов’язана з темою заздрощів.Все почалося з того, що моя подруга поїхала до іншого міста у відрядження. Вона моя найближча подруга, і ми спілку ємося щодня з раннього мого дитинства. Якось вона розповіла, що в іншому відділі її офісу вона познай омилася з якимсь хлопцем, який видався їй надто цікавим, щоб не звертати на нього уваги. Він, за словами подруги, був високим, розумним, красивим та неймовірно працелюбним. Подруга була дуже рада тому, що хлопцю цьому, схоже, вона теж здалася привабливою.
Через 8 місяців після знайомства вони одружилися. Темп їхніх стосунків був високий, але подруга була впевнена, що він – той самий. Однак незабаром я почала помічати дещо негаразд. Коли я дзвонила подрузі, слухавку часто піднімав її чоловік. Причому він не кликав подругу до телефону, а сам зі мною балакав і жартував.Спочатку я не звертала на це належної уваги, думала, можливо, людині друзів не вистачає. Ось тільки незабаром він уже сам мені дзвонив, запрошував мене на будь-які вечірки, а подруга скаржилася, що її чоловік міг цілий день сидіти й балакати про мене. На моє щастя, подруга сама відчула, що щось не так, і перестала запрошувати мене на свої сімейні свята, щоб обірвати будь-який мій контакт із її чоловіком.
Але вже було пізно.Її чоловік уже сам почав запрошувати мене на побачення в кафе, які я постійно відхиляла, робив компліменти та надавав інші знаки уваги при «випадкових» зустрічах. Весь цей час ми з подругою, залишалися подругами, але я ж бачила, що вона сильно ревнує чоловіка до мене, так би мовити, заздрить мені, якій більше уваги припадало від її чоловіка, ніж їй самій. Мені було її дуже шкода, але, знаєте, серцю не накажеш.Якось чоловік подруги нас обох запросив до ресторану (Ev/K). Він довго й докладно розповідав, як закохався у мене. Він сказав, що йому соромно перед дружиною, але коли любов йде, все безсило.На щастя, подруга мене вибачила. Вона зрозуміла нас, мабуть, навіть побажала нам щастя.