Чоловік хотів сина, але я наро дила дочку. Щоб втілити його мрію в життя, він дав мені час. Ось як я впоралася.

Чоловік божеволіє. Коли я сказала йому, що вагітна, то він став скуповувати пацанські речі, хоча ми ще не знали стать дитини. Це мене налякало, тому що я могла народити дочку, тоді чоловік сильно б засмутився. З Максимом ми познайомилися, коли я працювала в магазині чоловічого одягу. Він дуже красиво залицявся до мене, завжди був уважним і турботливим. Я вважала себе найщасливішою дівчиною на світі. А коли він зробив мені пропозицію в шикарному ресторані, то я обійняла його і відчула себе, як за кам’яною стіною. Після весілля нічого не змінилося, він також дарував квіти, водив мене по ресторанах, та й просто робив все, щоб ощасливити мене — і у нього це вийшло. Коли я завагітніла, то він був найщасливішою людиною на світі. Але все змінилося, коли народилася дочка.

Він не вірив аналізам, не вірив лікарям: він знав точно, що народитися син. — У нас в роду дівчаток не було, тому я не вірю ні техніці, ні лікарям. Я знаю, що буде хлопчик. Я сильно злякалася, коли народилася дочка. Мені здавалося, що він кине мене, але цього поки що не сталося. Він зустрів мене з квітами, але до дитини не підійшов. Пройшов місяць, відносини з чоловіком були зовсім не міцними. Він не хотів мені допомагати з дитиною, а якось заявив, що хоче провести тест. Це мене образило, але я погодилася, тому що мені нічого було приховувати. Тест показав, що він є батьком нашої донечки. Чоловік вибачився, але я більше не змогла ставитися до нього, як раніше. — Ти повинна народити мені сина! Я хочу спадкоємця. Запам’ятай: якщо ти не даси мені бажане, то інша жінка дасть-сказав він мені.

Я не могла народити йому другу дитину так швидко. Я ледве як справлялася з малятком. Донечка у нас народилася з невеликими відхиленнями, які можна було виправити, але потрібен був час. Та й повторної вагітності мені не хотілося, тому що я поки виносила дитину, трохи на той світ не вирушила. Протягом майже всієї вагітності я лежала на збереженні, відчувала себе погано. Чоловік, тоді мені допомагав, підтримував, але я все одно боялася за своє життя. Тепер не знаю, що робити. Я йому не інкубатор з виробництва дітей, мені потрібно хоча б два-три роки, щоб в себе прийти, але він мені цього часу не дає. Я не хочу з ним розлучатися, але іншого виходу не бачу. А раптом і друга дитина народитися не тієї статі, якої він хоче. Тоді що робити буде? Мама каже, що мені потрібно від нього йти: напевно, вона права.