Щороку мені доводиться чекати одного і того ж. Може, для свекрухи її свято і довгоочікуване, але не для мене. Тому що саме мені доводиться готуватися до цього бенкету. Заготовки для дня народження починаються аж за пару днів. Зазвичай я приїжджала, їздила в магазин за всіма продуктами, потім готувала весь день, та так, що через готування на кухні була справжня спека по середині осені. Потім приступала до генерального прибирання квартири. Після гостей доводилося ще мити величезну гору посуду і прибиратися в квартирі. Рік тому молодший брат чоловіка одружився. Його дружина виявилася кухарем, і мені в цьому сенсі так пощастило.
Тепер вона займається столом, а я ж просто роблю прибирання. Хоч так мені легше стало. Тому що, коли все було на мені одній, свекруха не допомагала. Вона любила сидіти над душею і лише командувати мною. Цього року поїхати на ювілей у мене так і не вийшло. Чоловік хотів залишитися зі мною, але його мати вже почала істерику. А справа в тому, що захворіла наша собака. Ми з чоловіком любимо її, як маленьку дитину. Таке нещастя сталося, що потрібно було робити собаці операцію, а потім кожен день возити у ветеринарку на перев’язки. Собаці було важко відновлюватися, тому я весь день була з нею поруч.
Свекрусі абсолютно не зрозуміти наших з чоловіком почуттів. Вона сильно образилася на мене. Сказала, що через якусь там собаку я кинула її в найважливіше свято в році. Я сказала, що не можу натягнути посмішку до вух і сидіти з гостями, коли моїй собачці погано. Тим більше не можу залишити вихованця вдома одного. Чоловік заступився за мене. Але йому все ж довелося поїхати до мами на день народження. Він теж не зміг залишитися там надовго. Всі його думки були вдома, зі мною і собакою. Тому через годину він поїхав зі свята. Я пообіцяла свекрусі, що викличу службу прибирання квартири, тому що сама не зможу прийти. Свекруха, мабуть, так сильно образилася, що сказала: «Тепер мені від вас нічого не потрібно».