Мені було п’ятнадцять, коли мама на моєму дні народження заявила про те, що вагітна. Чесно кажучи, я не була paда цій новині. Навіщо мій день народження перетворювати на свято для дитини, яка ще не народилася? Вся моя рідня забула про мене, і всі цікавилися лише мамою. До цього дня мама та тато завжди займалися мною. Я танцювала, і грала на піаніно, ходила на плавання та інші секції. Не так, що мені подобалося, але я розуміла, що таким чином у мене буде добрий старт у житті. Я завжди любила діда з бабусею більше, ніж батьків. І того дня, коли мені виповнилося 15, вони забрали мене до себе, бо батьки святкували вагітність. Те, що я росла егоїсткою і того дня поводилася досить егоїстично — нікого не дивувало. Адже саме батьки зробили мене такою. Весь час мене балували, і я отримувала, що хотіла. Вся їхня увага та любов доставались мені.
Після народження мого брата бабуся з дідусем забрали мене остаточно до себе. Вони не хотіли, щоб батьки зробили з мене няню для новонародженого брата. Якийсь час поживши в них, я остаточно змінила школу і перебралася до їхнього району. Батьки дуже рідко дзвонили та цікавилися мною. Після того, як я вступила до ВНЗ, ми продали заміський будинок і переїхали жити до центру. За ці гроші ми змогли купити дві квартири: трикімнатну у звичайному будинку та однокімнатну у новобудові. В одній ми жили, а іншу здавали. Трикімнатна, де ми жили, оформили на бабусю, а одну на діда. Але після цього дід дуже сильно захворів. Я взяла академічну відпустку, щоб доглядати її. Але за два місяці він помер. Дід був ще живий, коли вони з бабусею вирішили залишити трикімнатну мені, а однушку Сергію. Усім такий розклад подобався. Я ж жила і доглядала бабусю і дідуся, а не Сергія.
Але мій молодший брат виріс більш егоїстичним та самозакоханим, ніж я. Ну, зрозуміло було, батьки довго чекали на нього, балували, як могли. От і вийшов він таким. Мені було 35, коли моя бабуся пішла на той світ. Незважаючи на те, що я вже була заміжня, все одно через день відвідувала її. Вона останніми роками жила з моєю свекрухою. Вони були однолітками, тому що й у мене з чоловіком була велика різниця у віці. З моєю свекрухою вони швидко потоваришували. Але бабуся свою квартиру не здавала – просто не хотіла. Ось і після її смерті про мене згадали Сергійко з мамою. Мама хотіла якось отримати частку в квартирі, а Сергійко вважав нечесним рішення бабусі та дідуся. Але вони нічого не змогли досягти. Їх не цікавили всі ці роки ні я, ні бабуся, ні дідусь. Після переоформлення вони зі мною не спілкуються. Так продовжується вже другий рік.