В мене є сестра. Три роки тому вона вийшла заміж та з чоловіком переїхала до іншого міста. Має хорошого чоловіка, працює, у нього зарплата висока. Моя сестра любить жити на своє задоволення, любить по бутіках ходити, коштовності купувати, обновки щомісяця. Чоловік віддає їй зарплату. Вони сплачують іпотеку. Дітей вони не мають. Вона завжди каже, що грошей мало – це її улюблена тема. Вчора зателефонувала їй, а вона одразу починає говорити про фінанси, мовляв, грошей мало, не вистачає. Я жодного разу не просила у неї в борг. В мене низька зарплата, але мені вистачає.
Вона почала мені розповідати, що не змогла купити нову сукню. Коли озвучила ціну, я остовпіла. Вона ще з чоловіком посварилася, що не він не дав їй гроші на купівлю сукні. Моя сім’я на такі гроші живе тиждень чи два. Я так 3люcя на неї, невдячна. Потім почала розповідати, що і де купує. Вона бере найдорожчу олію, найдорожчу ковбасу, різні види сиру і т.д. Без французького вина та червоної риби вони за стіл не сідають. А в мене петрушка, картопля та капуста зі свого городу. Ми живемо, рахуючи копійки, а моя сестра в достатку – і все одно не задоволена. І щоразу те саме:
то духи не купила, то сумку не купила, то чоловік шубу не подарував. Вони мають дорогі телефони, останньої моделі, але навіть смс-ки не вміють набирати. Навіщо телефони за такі гроші? Сестриці б і кнопкового вистачило! Але їм все замало! Вони хоч бачили, як люди живуть загалом? Мене ось це бісить! А так, дай їм Бог благополуччя, звісно А ми живемо скромно, у чоловіка низька зарплата, я працюю віддалено, у нас завжди грошей мало, але я ніколи не говорю, що грошей немає. Нам вистачає! І теж кредит платимо, і машину заправляємо. Ще батькам допомагаємо. Просто я вмію заощаджувати.