Мене дістала вже вся ця ситуація. Чоловік мій постійно порівнює мене з іншими жінками. То з місця роботи, то з дружинами друзів, то просто з дівчатами, яких він побачив дорогою додому. Його все в мені не влаштовує. Вони всі краще за мене. Немає нічого в мені, що могло б їх перемогти. Він скаржиться на мої неакуратні нігті, одяг, волосся. Коли він приклад наводить Ларису, дружину друга, мовляв, яка у неї гарна фігура, стиль, волосся і одяг — він забуває про те, що всі зароблені гроші вона витрачає на себе, а чоловік у неї — військовий, добре заробляє. А ми що? Живемо на маленьку зарплатню вчотирьох. Двоє дітей – і ми з чоловіком. Його це не цікавить. Він хоче, щоб у мене теж був гарний одяг, доглянуте волосся та руки.
Ось моя подруга на місяць на себе витрачає близько 5000 гривень. Звідки маю такі гроші? Це тільки на нігті та волосся. Окрім грошей є й інша проблема. Час. В мене його категорично не вистачає. Після роботи я швидко йду додому, готую щось легке поїсти, доки готується – роблю уроки з дітьми. Потім, після вечері, миття посуду, у квартирі забратися треба. Все було терпляче до того моменту, коли мій чоловік вирішив, що, як він приходить додому — його треба зустрічати, цілувати, приносити капці. Він усе це побачив у будинку свого шефа. Мовляв, дружина його так робить щодня. Йому теж треба так, усі дружини так роблять. Тоді я не витримала, висловила все, що нагромадилося всередині.
Що треба враховувати, скільки заробляє шеф, а скільки він. І таке інше. Він тоді сказав найприкріше: такі жінки як дружина шефа мотивують чоловіків на більше, а такі, як я, нічого робити не хочуть. Бо, коли він дивиться на мене, його руки просто відпускаються. Я була в шоці. Одночасно мені було страшенно прикро. Ось зараз реально думаю про розлучення. Навіщо мені такий чоловік? За 6 років його зарплата на копійку не збільшилася. А я винна, що всіляко намагаюся встигати і працювати, і з дітьми займатися і робити так, щоб у будинку було комфортно і затишно. З мене вистачить, я теж маю гордість.