Іра повернулася додому пізно. Мама зробила їй жест, щоб та не шуміла, бо син Діма щойно заснув. Хлопчику було всього 8 місяців, і його було важко вгамувати. Бабуся весь день сиділа з онуком, доки Іра була на роботі. У Іри не склалося особисте життя так само, як і в її мами. Коли Іра народилася, то батько її втік у невідомому напрямку. Те саме було з хлопцем Іри, який після її пологів просто випарувався. Вона не намагалася його повернути або подати на аліменти, а просто почала багато працювати і утримувати свого сина з мамою.
І ось Іра прийшла додому і повідомила мамі новину: -Мамо, я виходжу заміж! -Так скоро? Але ж ви всього кілька місяців знайомі, до того ж він іноземець, потрібно бути акуратнішою. -Мама ми вже все вирішили, зараз мені оформлять закордонний паспорт, і я поїду знайомитись з його батьками закордон. -Я тебе вітаю, але чому ти досі сумна? -Тому що доведеться залишити тебе з Дімою тут … -Як? Ти не візьмеш з собою дитину? -Мамо, я відправлятиму вам гроші щомісяця, це не проблема. -Не в грошах справа, ти ж розумієш, що дитині потрібна мати.
-Просто … мій наречений проти того, щоб у мене зараз були діти. Діма для нього зовсім чужий. -Іра, Ти робиш помилку. Ти що кидаєш дитину так само, як і її батько? Як і твій батько покинув тебе? -Мамо, це різні речі … ти потім все зрозумієш. Я не хочу, щоб мій син жив на копійки, я можу забезпечити йому гарне життя, для цього і їду закордон. Іра почала збирати свої валізи. Але мама її так і не могла ухвалити рішення доньки. Їй було шкода усвідомлювати той факт, що Діма за живої матері залишиться сироткою.