Я народилася і виросла у селі. У нашому селі всі знали одне одного, допомагали одне одному, спілкувалися, словом, жили дружно та мирно. Завжди дуже любила наше рідне село. Я була довгоочікуваною, але позашлюбною дитиною. Я не знала свого батька, ніколи не бачила його, навіть жодної фотографії не було. Мама виховувала мене сама. Вона багато працювала, дуже втомлювалася. Я була слухняною дівчинкою. В мене була подруга. Ми з нею дружили, грали, навчалися в одному класі. Багато в чому ми були схожі. Ми обидва закінчили музичну школу із червоним дипломом. Після закінчення школи вона поїхала до іншого міста, а я залишилася у селі. Я стала перукарем.
Потім познайомилася з хлопцем і вийшла за нього. У мене двоє синів. Я часто згадувала подругу, наше дитинство. Якось моїй мамі стало погано, її відвезли до лікарні. У неї виявили злоякісну хворобу. За словами лікаря, їй лишалося дуже мало. Я робила все можливе, щоби її врятувати. Але її стан погіршився. Того вечора мама зізналася, хто мій батько. Я не могла повірити своїм вухам. Мені стало погано. Виявляється, моя близька подруга була моєю рідною сестрою. Її батько та моя мати любили одне одного. Але він не хотів кидати сім’ю. І ніхто так і не дізнався, від кого моя мама завагітніла.
Моя мати не хотіла руйнувати сім’ю подруги. Я почала шукати свого батька. Він давно переїхав до міста. Мені вдалося дізнатися номер телефону. Моя подруга дуже зраділа, почувши мій голос. Я теж була рада і запропонувала їй зустрітись. За кілька днів вона приїхала до села. Між нами відбулася серйозна розмова. Я сказала їй, що ми сестри і розповіла все, що мама мені повідала. Вона з радістю сприйняла цю новину. Ми поїхали до них, я розповіла все батькові. Побачивши мене, він заплакав. Я познайомила його з моїм чоловіком, із дітьми. Мої сини раді, що в них з’явився дідусь.