— Синку, приїжджай швидше, батько в ліkapні, — пролунав у трубці стривожений голос. — Я зараз в Берліні, до Києва повернуся тільки в п’ятницю і відразу до вас, — відповів син і, поклавши телефон.

А потім зайшов в палату і побачив, що мама лежить на ліжку … — Синку, приїжджай швидше, батько в лікарні, — пролунав у трубці стривожений голос. — Я зараз в Берліні, до Києва повернуся тільки в п’ятницю і відразу до вас, — відповів син і, поклавши телефон, пішов в конференц-зал. Через півгодини повинна була початися презентація його проекту. Після пох0ронy, він запропонував матері переїхати в столицю, але вона відмовилася: — Я не поїду, мені тут зручніше. Ти синок, все одно весь час на роботі, по закордонах розкочуєш. Через три місяці мама відправилася в будинок для людей похил0го віку, по можливості син намагався її відвідувати, але виходило це дуже рідко. Під час чергового відрядження, на цей раз в Іспанії, пролунав дзвінок: — Добрий день, вашій мамі погано, приїжджайте як можна швидше. Кинувши всі справи, син помчав додому. На наступний день, він уже був у будинку для літніх людей.

Зайшовши в палату, він побачив мама лежить на ліжку, вигляд у неї був дуже поганий. — Що мені зробити, щоб тобі стало краще? — запитав він, сівши на ліжко. — Синку, ти можеш зробити багато. Потрібен кондиціонер, тому що влітку нічим дихати. Потрібен холодильник, а то зараз один на два поверхи. Потрібен телевізор, тому що старий скоро зламається. Потрібна нова меблі, подивися яка в мене стара ліжко. Потрібна нова посуд і щось для дозвілля — книги там, цей ваш інтернет, — несподівано чітко вимовила мама, напевно зібравши всю силу щоб сказати так багато. — Я знаю, ти зможеш все це зробити, — тихо додала вона. — Мама! А чому ти раніше про це не просила? — здивувався син. — Синку, я ж пережила війну і блокаду, так що такі труднощі як спека, голод і незручні стільці мені звичні. Зроби це для себе, тому що коли тебе сюди відправлять, тобі буде тут дуже важко.