Донька Ганни, Ольга, вийшла заміж за міського. Виїхала з рідного села до міста, навчатись у технікум, там і познайомилася з Ігорем. Через пару років одружилися, купили з чоловіком квартиру, а ще через рік Оля зателефонувала матері та поділилася радістю – вагітна двійнятами. Ігор працював у ремонтно-будівельній фірмі, вважався майстром «золоті руки» та дуже добре заробляв. Ближче до пологів, Ганна зібрала свій нехитрий скарб, і вирушила до міста. До дочки. Потрібно ж допомогти їй з онуками спочатку. Пологи пройшли добре, народилися два міцні, здорові хлопці. Коли близнюкам виповнився місяць, Ганна подумувала про повернення до себе в село.
Дочка вже сама справляється, а їй не годиться надовго кидати господарство. Тоді ж на сімейній раді вирішили, що бабуся залишиться жити з рідними назавжди. Чого їй однієї в селі робити? Заручившись згодою матері, дочка та зять запропонували продати сільський будинок. І на це Ганна дала свою згоду. Так і вчинили. Ганна взяла на себе частину турбот по дому та по онуках. Але й цього було більш ніж достатньо, щоб Оля мала час і на відпочинок, і на посиденьки з подругами в кафе. Коли дітям виповнилося три роки, Оля вийшла на роботу. Чоловік не заперечував. Адже чистоту в будинку, смачну їжу та догляд за дітьми забезпечувала Ганна. Минуло ще сім років. Діти підросли.
Їхня квартира стала тісною, і Ганна вирішила з’їхати від дітей. — Тепер ви самі, без мене впораєтеся, — сказала вона і попросила підібрати зятя їй будинок ближче до міста, на суму, яку вона має. У квітні зять знайшов потрібний будинок, відвіз туди тещу і пославшись на невідкладні справи, швиденько поїхав. Коли Ганна увійшла до будинку, то зрозуміла, чому зять втік. Будинок був покинутий давно. Шпалери відлипли, скрізь густе павутиння, вогкість у приміщенні. Ганна вийшла надвір, сіла на свою валізу і заплакала. За що вони так з нею? Світ не без добрих людей. Сусіди допомогли їй облаштуватись, налагодити побут. Загалом – не пропала. Але з дочкою та зятем спілкуватися не бажає.