Сиділа я якось у парку і стала мимовільною слухачкою історії однієї бабусі, яка розповідала своїй подрузі, а в неї було чуття не дуже. Та й кричала на весь парк. Адже їй треба було комусь висловитися. У результаті про її проблему дізналися всі люди, що сидять на лавках, у радіусі 30 метрів. Ну і я була серед них. Розповідала бабуся свою історію дуже емоційно і стосувалося її дочки. Яка вела не зразковий спосіб життя. «Після школи не пішла вчитися в інститут, а почала бігати за мужиками.
Попадалися їй завжди не такі”. Звідки тільки вона їх знаходила, бабуся розуму не прикладала. І як стала повнолітньою, то відразу завагітніла. Наречений її жив із ними 3 місяці, а потім зник безслідно. Через пару років знову та сама історія, але тут уже навіть і батька дитину в очі не бачила. І все знову на мені”. Нещодавно вона знову у дочки пузо помітила. Та відмовлялася тим, що поповніла. А бабці ці вибрики вже набридли.
Навіть не знає, в кого дочка пішла така. Мало того, що в неї живуть, то ще їй за ними доводиться все робити. »Безладна у дітей мати. Так ще й не працювала жодного дня. Сидить собі на моїй пенсії”. Тепер бабуся надумує зателефонувати в службу опіки, адже вона не завжди буде жива, щоб за дітьми доглянути. Боїться вона собі уявити, що з ними стане після її смерті. Краще вже нехай держава подбає про них. Як ви думаєте баба права? Я ось не згодна з нею.