Павло рано овдовів. Дружина пішла, залишивши йому трьох хлопчиків, старшому з яких було дев’ять років. З цього моменту день чоловіка починався і закінчувався працею. Сніданок дітям, проводи в школу, робота, готування, домашні клопоти. І так день за днем. Та ще господарство і город. Трохи легше стало, коли сини підросли і стали помічниками батькові. Один дрова рубає, інший за городом дивиться, третій в будинку прибирається. Так і підняв чоловік синів. Ті виросли, отримали спеціальності, стали працювати і налагоджувати власне життя. Раз прийшов до нього старший син і сказав, що хоче одружитися. Домовилися, що приведе дівчину, познайомить з батьком.
Дівчина приглянулася Павлу, була скромною і тихою. — Одружуйся, не тягни. Хороша дружина з неї вийде — — сказав Павло синові. Зіграли весілля, а потім Павло цілий сезон відпрацьовував борг у заможного сусіда. Орав і обробляв тому поле на тракторі. Через рік і другий син повідомив батькові про намір одружитися. Друга невістка так само сподобалася батькові. Знову позичив грошей, зіграв весілля середньому синові і знову відпрацьовував борг. А потім і третій син одружився. Але цього разу Павло грошей на весілля не позичав. Всі витрати по торжество взяли на себе старші брати нареченого. Ну і батько, само собою, взяв участь у витратах.
— Синів одружив, Павло Сергійович, пора і самому дружину собі підібрати — — напівжартома напівсерйозно говорили йому сусіди і колеги. Але чоловік був з тих, кого називають однолюбом. Ніхто не зміг замінити йому Ірину. Та й не самотній він був. На вихідні його завжди відвідував хто-небудь з синів з дружиною. Син допомагав батькові по господарству, а невістка робила генеральне прибирання в будинку, готувала їжу. А коли пішли онуки, так дід прямо світився від щастя, граючи з ними. Тільки іноді, під час цих ігор, Павло раптом замовкав, ставав серйозним і сумним, дивився наверх і думав: «Бачиш, Ірино, які у нас з тобою внучата ростуть?».