У мене з чоловіком спільна дочка дворічного віку. А також мій старший син, одинадцятирічний Толя від першого шлюбу. Чоловік, Стас, прийняв мого сина як рідного. Та й Толя називає Стаса «тато». Відносини свекрухи до Толі незрозумілі. То вона з гордістю говорить, що у неї п’ять онуків (це якщо разом з Толею), то, якщо почує, як мій син звертається до вітчима «тато», невдоволено говорить: — Чого це ти до нього «тато»? Мій син тобі не батько. Стас кілька разів лаявся на матір, за ці її слова. Свекруха взимку живе в своїй однокімнатній квартирі, а літо проводить на дачі. Колись у свекрухи була трикімнатна квартира.
Вона її продала, купила собі однушку, сто п’ятдесят тисяч віддала Стасу, а решту, левову частину, віддала дочці. На цю суму Стас купив машину і залишився без житла. Але це не страшно, так як у мене своя, двокімнатна квартира. На дачу Стас возить і маму, і, пару раз на місяць, сестру з дітьми. Діти у зовиці шести, чотирьох і двох років. У минулому році свекруха зазвала нас до себе на дачу. — Приїжджайте, хоча б на вихідні. А Толю можете і взагалі залишити у нас. Тут багато його однолітків. Нудно йому не буде. І від міста відпочине, — заливалася свекруха.
Чесно кажучи, ми зі Стасом були здивовані такою увагою свекрухи до мого старшого сина. Запитали Толіка, як він, бажає провести літо на дачі. Той погодився, тільки попросив захопити велосипед. У найближчі ж вихідні поїхали до свекрухи. Потім ми повернулися, а Толік залишився. Через тиждень дзвонить, і просить забрати його звідти. Благо був кінець тижня, і ми зі Стасом поїхали за ним. Як виявилося, свекруха із зовицею приорали Толю доглядати за дітьми зовиці. Няню знайшли, бачте. Ось і з’ясувалося підґрунтя свекрухиних «п’яти онуків». Вона все робить виходячи з власних інтересів, а не з добрих спонукань.