Олені не щастило з самого ранку. Але запізнення на рейс обернулося для неї ди вом.

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

День у Олени з самого початку не задався. Все валилося з рук. Спочатку, вона пропалила улюблену майку. Потім Лена пролила чай на улюблені джинси. Як на зло все вже упаковано. Настрій був жах ливий. Лена швидко сіла в таксі і попросила водія їхати в аеропорт і швидше. Машина доїхала тільки до сусідньої вулиці. Одразу за поворотом на центральному проспекті таксі потрапило в пробку. Олена остаточно змирилася з запізненням. На годиннику пробило шість. До вильоту залишилося півгодини, навіть якщо б зараз дороги були б порожні, вона все одно б не встигла на рейс. Доведеться міняти квиток. До сьомої години таксі все-таки прибули в аеропорт, але на жаль вони все одно спізнилися. Таксист винувато подивився на пасажирку.

Олена заплатила йому і понуро попрямувала до каси. Там їй сказали, щоб вона пройшла до адміністратора. Олена підійшла до великої черги. Було повно народу. Олена зовсім зажурилася. Опустилася на сходинку і стала чекати своєї черги. Біля вікна сиділа маленька дівчинка років чотирьох і тихенько плаKала. Лена подивилася на неї і захотіла заспокоїти дитину. Тут вона подумала, що це дитина когось з черги. Потихеньку черга порідшала, і Олена підійшла до адміністатора. Їй дали квиток на найближчий рейс з доплатою. Вийшовши з кабінету, вона помітила, що дівчинка, як і раніше дивилася у вікно і плаKала. Олена підійшла до малятка і погладила по голові.

Дівчинка злякано глянула на Олену і трохи відсунулася. Лена запитала, де її мама. Дівчинка тихенько сказала, що мама загуб илася. Олена зніяковіла і не знала, що сказати. Дівчинка опустила голову, і тихо сказала, що у неї мами немає. Олена подумала і запропонувала дівчинці прогулятися. По дорозі вони зайшли у відділення поліції. З’ясувалося, що вона сирота, і часто прибігає з дитячого будинку в аеропорт зустрічати маму. Рік тому вона залишила доньку в аеропорту і полетіла одна. Олена була в жаху з-за цієї історії. Вона вирішила удочерити дівчинку. Знову пропустила рейс, але це було зовсім не важливо. Адже вона знайшла дочку. Як після цього не вірити в долю?