Я наро дила трьох дітей. Коли мій молодший син був ще маленький, я його годувала гrудьми. До нас в поло говий будинок привезли одну дівчину. Тоді я працювала в полог овому будинку. Вона наро дила дитину і хотіла відмовитися від неї. А дівчинка була дуже красива. Одного разу я почула розмову між цією дівчиною і її хлопцем. Хлопець говорив, що їм і так удвох добре і їм не потрібна дитина. Якщо вона забере до себе дівчинку, то він відмовиться від неї. В цей же день вона написала відмовну. Я прийшла додому і почала розповідати про це чоловікові.
А до цього часу я годувала грудьми її і звикла до неї. Я запропонувала чоловікові удочерити її. Чоловік помовчав, але потім погодився. Ми її дуже любили. Минуло 15 років. У неї вже був перехідний складний вік. Вона постійно нас звинувачувала в тому, що ми синам все купуємо, а їй не хочемо купити дорогі кросівки. Я їй пояснювала, що ми її любимо дуже, просто не маємо зараз таких грошей. Одного разу вона пішла з дому і повернулася вся в сльозах. Сказала, що знає про удочеріння. Сказала, що ми її не любимо, так як вона нам не рідна дочка. Я їй відповіла, що це не так.
Ми її завжди любили і будемо любити, але вона наполягала, щоб я відвезла її до рідної матері. Мені було дуже боляче, але я її відвезла до своєї біологічної матері. Я чекала на вулиці. Вона увійшла в будинок, а через кілька хвилин повернулася вся в сльозах. Обійняла мене і сказала, що тепер вірить, що ми її любимо. Так як ця жінка веліла їй забратися. Після цього дочка перестала від нас що-небудь вимаrати, а навпаки, вона сама на свої накопичені гроші робила нам з чоловіком подарунки. А ми продовжували її любити так само, як любили наших інших дітей. Мої діти також дуже любили сестру, і ніколи не говорили, що вона нам не рідна.