Дмитро вже і не пам’ятає період, коли він жив з батьками. Їх не стало занадто рано, і після цього хлопчика до себе забрав дядько. Вони жили втрьох: дядько Паша, тітка Зіна і їх дочка Мілена. Дядько постійно говорив, мовляв, Діма повинен бути вдячний йому за те, що він не здав його в дитбу динок, але хлопцеві іноді здавалося, що в дитбудинку йому було б краще. Дядько і тітка не підпускали Діму до їх столу. Спочатку їли вони, потім подавали хлопцеві недоїдки. Вся робота по дому також лежало на плечах Діми. Єдине – він не готував, в іншому тітка з двоюрідною сестрою навіть не думали допомогти. В школі у хлопця була блискуча успішність, адже він хотів стати юристом і знав, що при вступі йому ніхто не допоможе.
Він сам іноді дивувався, як йому вдається все встигати, якщо він ночами підробляв вантажником, щоб купити собі куртку і черевики, а протягом дня працював в будинку і допомагав сестрі з уроками… ну, як допомагав… Мілена не хотіла вчитися, і Діма робив за неї її домашню роботу. Коли хлопцеві виповнилося 18, і він уже вступив на юриста, ставлення Паші і Зіни до нього змінилися. Вони стали кликати Діму з собою до столу і навіть накладати йому підсмажену курочку, чого раніше ніколи не було. Одного разу дядько сказав, що Діма повинен піти з ними до нотаріуса. — Мілена збирається заміж, а грошей на все не вистачає. Ми вирішили розміняти цю троячку і купити дві квартири: одну нам з Зіночкою, іншу – Мілені у придане.
— А як же я? – несміливо запитав Дмитро. — А що ти?! В тебе ж он, яка професія. Сам багато заробиш. Те, що дядько кликав його з собою до нотаріуса, Дімі здалося підозрілим, але він вирішив все з’ясувати вже в кабінеті самого нотаріуса. Через пару днів сім’я дядька з Дімою вже сиділи за одним столом з нотаріусом, який спокійно заявив, що квартира належить Дімі (вона передалася йому від батьків) і що перед продажем йому потрібно підписати деякі документи. Хлопець подякував нотаріуса, сказав, що у сім’ї дядька тиждень, щоб знайти собі нове житло, забрав документи і пішов, почувши зі спини самі бридкі слова. Йому було плювати, що про нього думає дядько. Тепер він міг жити спокійно в своїй же квартирі.