Забираю я днями дочку зі школи, а вона поспішає дійти до будинку, щоб поїсти. Такого раніше не було ніколи. У неї в школі платна, досить хороша їдальня, де вона зазвичай їсть. Я сплатила на весь рік, тому проблем з цим бути не повинно було. -Даша, ти що не їла сьогодні в школі? І тут донька розповіла, що свій обід віддала Павлику. Павлик з незаможної родини, живе з мамою і двома сестрами. Його мати не може оплатити харчування в їдальні, тому він доїдає там за іншими дітьми. Але сьогодні обід був після фізкультури, всі були голодними і доїли свою їжу.
В інший час однокласники охоче частували хлопчика тим, що у них було. Даша повернулася, побачила дуже голодного Павлика і вирішила віддати йому свою порцію. Мені до сліз було шкода дитину, і одночасно я відчувала гордість за свою дівчинку, яка росте справжньою людиною. Через тиждень були батьківські збори. Одна жінка голосно обурювалася щодо Павлика, мовляв, він своїм голодним видом відбиває апетит у дітей, до того ж неприємно, що він потім доїдає. Мама Павлика сиділа і мовчала, вона вся покрилася яскраво-червоними рум’янцем від сорому. Я не витримала:
-Ви зараз серйозно?! Ви хочете заборонити маленькому хлопчикові ходити в їдальню, бо він голодний і у нього немає грошей? Який приклад ви подаєте дітям? Ви доросла людина, а діти в цій ситуації мудріші за вас. Пропоную інше рішення цієї проблеми. Якщо ми зберемо гроші, то зможемо оплатити харчування дитини. Я поклала на вчительський стіл купюру. Далі пішла ланцюгова реакція, правда, не всі дали гроші. Були і люди, які вважали, що це не їх справа. Але зібраних грошей вистачило щоб на рік вперед оплатити харчування Павлика. Наступного дня дочка прийшла додому радісна: -Мам, ти знаєш, тепер Павлик їсть разом з нами!