Максим Іванович випадково підслухав розмову сина та невістки. Він тоді йшов у туалет, але розмова на кухні привернула його увагу, адже там говорили про нього. Сім’я сина приїхала, щоб відзначити у родинному колі день народження свекрухи. -Твій тато зовсім ослаб. Сьогодні не зміг навіть Аллочку підняти. А вона зовсім невелика. Батькам уже допомога потрібна. -Ну що ти? Мої батьки ще сповнені сил. -Так, душевних, але вік вже позначається на фізичних можливостях. А у них навіть ліфта немає у квартирі.
Як він продукти на п’ятий поверх підніматиме? Приїжджай до батьків раз на тиждень, покупки привозь, щоб вони не напружувалися. Після почутого Максим Іванович ходив сам не свій. Він почував себе якимось непотрібним і марним. Справді, Алла дуже легка, а він її підняти не зміг. Невже він тепер немічний старий, який потребує допомоги? Настрій через невеселі думки стрімко поповз униз. Декілька днів чоловік ходив засмученим , а потім, обдумавши все, він вирішив не опускати руки.
Так, ослаб трохи , але ж це не привід опускати руки. Він вирішив, що працюватиме над своєю фізичною формою та поверне колишні можливості. Щоранку, рівно о сьомій ранку, Максим почав виходити на пробіжку. А потім гантелі знайшов, почав займатися. І влітку, коли всією сім’єю поїхали на дачу, він без проблем піднімав онуків, щоби вони дістали до яблук на дереві. Головне — це не впадати у відчай і працювати над собою. Як говорив Ремарк, » » поки людина не здається, вона сильніша своєї долі ».