Моє життя розділилося на «до» і «після», коли не ста ло матусі. Мені на той момент було всього сім років. Моя мати була турботливою, милою, ніжною і дуже доброю жінкою. Вона любила мене і плекала. Насолоджуючись материнською любов’ю і турботою, я навіть не підозрював, як крихке моє щастя. Мами не стало через хво робу. Вона згасла за кілька місяців. Батько вже через півроку привів до нас в будинок іншу жінку. Це стало для мене непростим випробуванням. Тітка Марія була шкільною любов’ю батька, яку він ніколи не забував. Пізніше мені так само стало відомо, що на мамі батько одружився з розрахунку через трикімнатної квартири.
Тітка Марія ставилася до мене холодно. Але моє становище в сім’ї сильно погіршився, коли у батька і тітки Марії народилася спільна дочка. Вона стала центром їхнього світу, а мене відсунули на задній план. Мене утримували rірше, ніж собачку. Я харчувався пісною їжею, а всю зарплату батько витрачав на свою нову дружину і дочку. Коли Ірина трохи виросла, кожен раз в кінці місяця їй купували подарунки. Мені було чотирнадцять, коли у батька народився ще й син. Коли Павлику було два роки, тітка Маша вийшла на роботу. Щоб не витрачати гроші на няню, дитину вирішили залишити на моє піклування. Я мріяв скоріше втекти з рідного дому,
але вийшло тільки після закінчення школи. Я оселився у тітки Насті, вона старша, рідна сестра моєї матері. Тоді моє життя прийшло в норму. Мені було двадцять п’ять років, коли тітки Анастасії не ста ло. Дітей і чоловіка у неї не було, тому вона заповіла мені свою квартиру. У цей період меря згадав батько і став вимагати, щоб я квартиру продав і поділив гроші зі зведеними братом і сестрою. Мамину квартиру він вже встиг продати, гроші вклав у бізнес, який прогорів. Коли я не погодився, він обізвав мене останніми словами. Його наха бство мене вражає. Відчуття, що він забув, як поводитися зі мною в дитинстві.