Завтра у мене день Народження, і я відмінно знаю, що і на цей раз в святковий день я залишуся без подарунка і уваги чоловіка. Ми разом вже більше двадцяти років, і я не пам’ятаю хоч одного виnадку, щоб чоловік дарував мені подарунки, квіти або ж гроші, щоб я куnила собі нові речі. Він хороший чоловік і батько, нормально заробляє, забезпечує мене і двох синів. У нас є своя квартира, машина, але чоловік жа хливий жмот. Якщо мені потрібна нова косметика, я місяцями прошу на неї грошей.
— Ти й без цього красива, — каже він. Новий одяг я собі куnувала, напевно, в минулому столітті, а зараз доводиться доношувати старий одяг, або брати у сестри. Найцікавіше в цій історії те, що чоловік економить саме на мені, у нас завжди повний холодильник, сама новомодна техніка і повні столи на святах. Одного разу я вирішила серйозно поговорити з ним на цю тему. — На що скар жишся, у тебе ж все є. Ось-квартира , машина, двоє чудових дітей, а квіти і подарунки-марна трата грошей.
Спершу мені було важко жити з таким черствим, жадібним чоловіком, але поступово я звикла і зрозуміла, що не варто чекати якогось кроку від нього. Як я і думала, в мій день народження чоловік навіть не спромігся куnити хоча б листівочку. Зате старший син зовсім не схожий на батька. Він з раннього ранку порадував мене величезним букетом квітів. Чоловік відразу ж почав дорікати йому, мовляв, навіщо витратив стільки грошей. А я просто була щаслива і не звертала уваги на цього жмота. У будинку пахло моїми трояндами, вперше за 20 років.