3 місяці зустрівшись із Олегом, Віра погодилася вийти за нього заміж. Весілля було скромним, без особливого шику. А після весілля Віра переїхала до будинку свекрухи. Через кілька тижнів Віра дізналася, що ваrітна. Але це була не єдина новина. Чоловік їй зрад жував. Спочатку Віра хотіла вдати, що нічого не знає, але не витримала і прямо запитала чоловіка: -Як ти міг так вчинити? І взагалі, навіщо тоді одружився зі мною і заробив мені дитину? Олег зізнався, що все життя любив іншу, але оскільки вона була розведена, його мама не схвалила шлюб.
Віра дивилася на Олега і розуміла, що про незручність чи жаль не йдеться ніякої мови. Якось про все дізналася свекруха і підійшла до Віри з розмовою. Сказала, що Віра суєт свій ніс не у свої справи, краще б на роботі орала – тоді й думок таких не виникло б. Віра змирилася. Незабаром вона пішла в декрет, повністю зайнялася будинком та господарством, почала готуватися до швидkої появи малюка. Якось тато Віри вирішив приїхати до доньки у гості, щоб подивитися, як вона живе. Побачивши Віру – він просто не впізнав її.
Дівчина не витримала та розповіла батькові про все, що відбувалося в її житті останні місяці. Батько уважно вислухав дочку і сказав їй збиратися. -Тату, а куди ми поїдемо? А в нас у будинку немає місця. А мені скоро народ жувати. -Нічого, дочко. Чотирьох дітей виростили – і з п’ятим упораємося. Щодо Олега, то той навіть не подзвонив. А свекруха кричала в слід невістці, що йде, що кращого чоловіка, ніж її син, їй все одно не знайти. -А це вже не твоя собача справа – сказав Верін батько, і захлопнув хвіртку перед носом свахи.