Дівчина попросила священика прийти помолитися про здоров’я її хворого лежачого батька. Коли поп зайшов до кімнати, був вражений Дівчина попросила священика прийти помолитися про здоров’я її хворого лежачого батька. Зайшовши в кімнату, священик побачив біля ліжка стілець і подумав, що до його приходу готувалися.- Ви мене чекали? — запитав священик.- Ні, а хто ви? — запитав хворий.- Я — священик. Ваша дочка запросила мене помолитися з вами про здоров’я. Коли я побачив порожній стілець поруч з вашим ліжком, припустив, що ви знали про мій візит.
— Ах так, стілець … — сказав хворий і, знизивши голос, продовжив: — Я нікому про це не розповідав.Все свідоме життя я ходив до церкви і чув там постійно, що завжди треба молитися, що молитва багато дає людині, зігріває його серце. Але все молитви входили мені в одне вухо і виходили з іншого. Я не міг їх запам’ятати, можливо, тому, що вони не чіпали мене. А потім я перестав молитися. І тільки пару років тому один хороший друг сказав мені, що молитва — це просто розмова з Богом. Він порадив мені сісти на один стілець, а на іншому уявити що сидить Ісуса Христа.
Адже Він же сказав: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку».«А потім розповідай Йому про все, що хвилює тебе, і уважно слухай, як ти слухаєш мене зараз», — сказав він.Я спробував — і мені так сподобалося, що я кожен день по дві години став проробляти це. Але тільки так, щоб не бачила моя дочка, яка могла подумати, що я став божевільним.
Священик порадів за хворого, порадив не переставати вести такі розмови з Богом, потім помолився з ним, благословив і пішов. А через кілька днів після цього випадку дочка прийшла знову і сказала, що її батько помер. Священик запитав:
— Як він пішов?- Була друга година дня, коли батько покликав мене до ліжка, — відповіла дівчина. — Він сказав, що сильно любить мене, і поцілував. Я пішла в магазин, а коли повернулася, то знайшла його бездиханним. Але щось в його смерті здалося мені дивним. В останні хвилини він, мабуть, зібрав всі сили, відірвався від подушок і посунувся до стільця, який стояв поруч з його ліжком, і поклав на нього голову. Саме так я його і знайшла. Як ви думаєте, що б це могло означати?- Дай Боже кожному так піти, — відповів священик, витираючи сльози. — Стілець не був порожнім.