Ліза виходила з роботи, замовила таксі і сиділа в очікуванні машини. Це був теплий літній день, Ліза була в своїх думках, вона не хотіла їхати додому, був такий чудовий день, їй хотілося відпочити десь. Але вже під’їхала машина і вона знехотя встала і пішла до неї. Дівчина відкрила двері, сіла і поїхала за заздалегідь побудованим маршрутом. У машині було тихо, не грала навіть музика, вона подивилася в дзеркало заднього виду, потім в телефон і зрозуміла, що її таксі залишилося на місці, а вона їде з незнайомим чоловіком, який розглядав її в дзеркало заднього виду. — Філіп-представився він.
Чоловік був і справді симпатичний Лізі.
— Ліза-представилася дівчина, і подумала, що вона робить, адже це може бути і маніяk. — Не бійся. Покатаємося? Поспілкуємося? Ліза, яка секунду тому думала, що це може бути маніяk, погоджується на його пропозицію. Всю ніч вони провели разом, катаючись по місту. Через місяць він навіть запропонував їй жити разом, але вона сказала, що не може залишити батьків одних. Філіп був старший за свою обраницю на 10 років, але вік не заважав їм веселитися, як дітям. Він забирав її з роботи, і вони могли зустрічати світанок разом, о 5 ранку він їздив їй за квітами, дзвонив їй і просив вийти на балкон, щоб подарувати їх їй.
Ліза була заkохана в цього незнайомця, таких почуттів вона ще ніколи не відчувала. У цей день Лізі, хтось подзвонив. Номер був прихований, і вона насторожено взяла трубку. — Ліза? — це був жіночий голос, Лізі навіть трохи страшно стало. — це Стелла, дружина Філіпа, залиш мого чоловіка в спокої і більше не з’являйся в його житті. Я ваrітна, і він мене любить. Ліза тоді не розуміла, що сталося, як Філіп міг з нею так вчинити. Разом з дзвінком в ту хвилину і зник він з її життя. Вона ще довго згадувала ті веселі проведені дні з цим ідеальним чоловіком. Але вона назавжди запам’ятала, що він не її.