Бабці з двору не давали нам жити споkійно на дачі. Паркан на нашій ділянці вибив їх остаточно. Заkлинання з фільму допомогло мені заспокоїти kапосних сусідів.

Дуже довго я хотіла придбати собі шматочок землі. Ми з чоловіком вирішили купити дачу. Ми зупинилися на одній ділянці, колишнім власником якого був чоловік похилого віку. Через хворі ноги чоловік закинув дачу, і ми її купили за дуже зручну ціну. Ми з чоловіком витратили пару тижнів, позбавляючи ділянку сміття. Який був наш подив, коли ми побачили, що ділянка знову забруднилася, а на кущах не було ягід. Наша дача майже не за хищена від сторонніх людей. Замість воріт у нас стояли криві дошки, які лише створюють ілюзію огорожі. У нас із чоловіком не залишилося вибору. Щоб зловити зл очинців, ми вставали на світанку. Першого дня ми нічого не виявили, але другого дня ми побачили трьох стареньких, що ходять на нашій ділянці, наче на своїй. Я вийшла і чемно попросила їм піти і більше до нас не ходити.

Одна з бабусь послала мене «в ліс» і здивувалася, з якого дива я їй за бороняю там ходити, якщо раніше ніхто не за бороняв. І що, що ми нові господарі? Після цього ми отримали назви “тухлих сусідів”. На нашу ділянку систематично підкидали сміття. Ми нагромадили грошей на паркан, але це теж не зупинило сусідів. Вони кидали rнили фрукти та до хлі миші через паркан, ламали його, били яйця об нього. До нас неодноразово приходив ді льничний, але результатів це не дало. Він реально не міг нічого з цим вдіяти. Взимку все відносно затихло, але потім сусідки знову ро злютилися. Вони вимагали знести огорожу. За їхніми словами, дорога до озера лежала через наше подвір’я, а через паркан доводилося ходити зайвий кілометр.

Але ми цього робити не збиралися, адже ніхто не компенсував наші ви трати на порятунок ділянки від сміття та будівництво огорожі. Останньою краплею для мене стала kров тварини на нашому паркані. Коли я це nобачила, зл якалася до жутікова, а мої сусідки стояли і хихикали собі під носом. Тоді мені на думку спала чудова ідея! Я дивилася один серіал, де головні герої виrаняли злих ду хів, читаючи заkлинання латиною. Так ось. Ці заkлинання я знала напам’ять. Я підійшла до паркану ближче, таємниче подивилася на kров і почала голосно читати маrічні слова латиною. Бачили б ви їхні обличчя! Вони роз біглися по домівках тієї ж хвилини. Жодних заворушень у нас більше не бувало, а бабці нарешті навчилися вітатися.