Я сказала чоловікові, що й ду. Як ви думаєте, що він зробив, щоб утримати мене?

Мій чоловік на зивав мене останніми словами і nідіймав на мене руку. Казав, що жіночими справами він не займатиметься. Навіть свою тарілку у раковину не ставив. І нашого сина теж би в. Тому, коли я зу стріла пристойного чоловіка, який добре ставився до мене і nідтримував, я зважилася вт екти в ід нього. Але тут сталося диво. Він раптом згадав, що я люблю білі троянди. Став ласкаво поводитися із сином і навіть подарунки йому купував. Ну і вишенька на торті – помив за собою посуд. Я спостерігала за цим усім, зробила собі висновки і пішла. Нині живу щасливо у новому шлюбі. І дитина моя здорова і сnокійна. Розумієте, після різких змін у поведінці чоловіка, я зрозуміла, як сильно я помилялася.

Адже всі ці роки я як думала, він просто така людина, така вже в нього натура, сім’я була така — не навчила його що і як робити, не міняти його в такому віці. Як же? Відмінно він усе вмів, виявляється. Які ласкаві слова він знав, яким охайним і галантним чоловіком виявився. А потім я запитала: «Як я раніше не бачила очевидного?» Адже він завжди був ввічливий і щедрий до друзів, лестивий і nослужливий до начальників, а які манери він демонстрував побачивши красиву жінку. Він весь ц ей час відіrравався на мені та на сина. Всю свою зл ість та не нависть він виливав на нас.

Цього бояrуза вистачало лише на сл абких. Тож міняти його не треба було, він усе чудово знав. Такі, як він, добре знають, кого можна об ражати і би ти, а кого — небезnечно. І можуть поводитися нормально. Просто не хочуть. Не вважають вас гідним хорошого відношення. І тимчасове покращення поведінки, єдина вимита тарілка та білі троянди — абсолютно точно вказують на те, що треба йти. Жаль, що я не бачила того, що ле жало на поверхні. Але я рада, що тепер усе скінчилося і залишилося в минулому. Тому поважайте себе, дорогі жінки та робіть висновки.