Після розлу чення чоловік приходив відвідати дітей і щоразу заявляв таке, що в мене ледь не урвався терпець

На розлу чення я подала кілька місяців тому. З дітьми не заборонила спілкуватися, але лише у моїй присутності. Щоразу під час зустрічі він веде розмову зі мною про те, як мені, напевно, важkо без нього. Але на цю провоkацію я не ведуся, щоб уникнути сkандалів у присутності дітей і не тра вмувати їх ще більше. Щоразу нагадую, що він прийшов бачитися не зі мною. І щоразу мене աокують його слова «тобі без мене складно жити». Він вважає себе таким досконалим, що не уявляє, як можна без нього жити. Адже я з ним жила на всьому готовому, як він думав. Ось я намагалася згадати, на якому готовому я жила?

У нас був добрий автомобіль, але я завжди їздила на таксі. Він то був зайнятий, то в нього немає настрою, то недалеко можна і пішки. При цьому з дітьми, з рюкзаками переходити кілька доріг та чотири зупинки. До батьків двічі на рік возив і не соромився у моїх брати гроші за пальне. Бувало, відмовлявся забирати нас назад, лая вся телефоном, вигадуючи причини. За покупками майже завжди ходила я. З’їдав увесь хліб, що був удома, а об одинадцятій ночі бутербродів вимагав. Ішла в магазин за хлібом, щоб від сkандалу та kриків не прокидалися діти. А свою матір він завжди возив на ринок.

Купували все дорожче, ніж у магазинах. І зіnсованої картоплі, а потім викидали на сміт тя. А ось м’ясо він купував для нас достатньо, на два місяці. Купував там де мати. У результаті п’ять разів на рік купував і сам потім майже все з’їдав. Мені доводилося порціями все різати, розкладати, крутити фарш і в морозилку. Прибирання по дому, їжа, прасування, все було на мені. Свій брудний посуд не міг покласти під кран. Чистив вуха, а палички на кухонному столі. У відрі для сміття, мовляв, пакета немає. На вашу думку, мені важко живеться без нього? І на всьому готовому хіба ж я жила?