Увечері поверталася я додому, як раптом побачила недолугу сусідку Ірку. Про неї все село говорить, тому що вона зі своїм чоловіком на пару n’є, хоча у них четверо дітей. — О, які люди, слухай, а може ти мою новонарод жену Аньку візьмеш до себе? — Ти що таке кажеш, Анна, як можна дітьми розкидатися. Краще йди додому і відоспись. — Ні, я не зрозуміла. Я ж серйозно кажу, ми з чоловіком вирішили в місто поїхати, там працювати. Дітей на бабку залишимо, тільки от Ганнусі моїй молодшій всього 9 місяців, бабуся з нею не впорається. Забери її до себе. Я швидко відбулася від Ірки, а вдома все розповіла чоловікові.Він задумався, стало шкода маленьку Аню, вона всього лише новонарод жена дитина, яка вже нікому не потрібна.
Наступного дня Ірка прийшла до мене на роботу вже твереза. В одній руці у неї була валіза, а в іншій невеликий кульок. — Ось, дочка моя Аня. Або ти забирай, або я її на вокзалі залишу, а це на твоїй совісті буде. Я, звичайно, забрала дівчинку. А Іра щаслива пішла на вокзал з чоловіком. Не очікувала, що можливо так просто позбутися від дитини. Я принесла дівчинку додому, чоловік мене повністю підтримав в такому рішенні.Перші дні малятко сильно кричала і nлакала. Навколо немає рідних і знайомих голосів, якісь чужі руки, немає маминого молока. Але потім все ставало легше з кожним днем, дівчинка звикла, а ми з чоловіком її полюбили.
Коли Ганнуся виросла, то вирішила, що хоче стати медиком. Вона поїхала вчитися в місто. Тільки вийшло так, що вона знімала квартиру зі своїми подружками, а господиня квартири виявилася сестрою Ірки. Її сестра Люба тут же подзвонила мені, сказала, що все зрозуміла, тому що прізвище наше і дівчинка дуже на Ірку схожа. Ми вирішили не говорити Ані правду, нехай дівчинка спокійно живе, не знаючи, що її батьки були алкоголіками. Тітка Люба виявилася дуже доброю жінкою і сказала, що брати плату за оренду з Ані не буде. Доньці пояснили тим, що просто тітка Люба наша хороша знайома.