Наді мною живе дуже галаслива східна сім’я. Я завжди добре до них ставилася, тому що в нашому невеликому районі практично всі такі східної крові. Люди добрі, я чудово з ними ладнаю.Але тільки ось є невелика проблема, ця сім’я наді мною – багатодітна. Просто нестерпно терпіти те, як уранці діти починають бігати по підлозі так голосно, що в мене аж батареї гримлять. Коли старші діти йдуть до школи, то вдома лишається мати з маленькою дитиною. У мене таке почуття, що вона просто залишає однорічну дитину в кімнаті, а сама займається своїми справами.
Тому що дитина постійно плаче. Я не виношу дитячого плачу. Увечері, коли діти повертаються додому, знову починається шум. Вони роблять уроки, щось не розуміють, а мати починає кричати на них. Потім чути, як мати щось кидає, психує та репетує.Батько сімейства повертається пізно, ближче до ночі. І часто не один, а зі своїми друзями. Вони сидять до 2-3 години ночі, але найжахливіше, якщо вони починають співати свої пісні. На подив нікому з їхніх східних сусідів цей шум не заважає, зате мені дуже.
До нас уже приходив дільничний через шум і запитував сусідів щодо цієї родини. Усі відгукувалися про них, як про зразкову та спокійну. Тільки я розповіла правду про те, як діти вічно шумлять, мати репетує, батько приводить своїх друзів — співаків.Через якийсь час я помітила, що ніхто їх націона льності зі мною не вітається. Мабуть, образилися. А в під’їзді батько сімейства навіть погрожував мені, що якщо я знову щось погане про них скажу, то мало не здасться.