Олена стала сиротою в чотири роки. Вона не могла згадати як мама потрапила під колеса сусідського автомобіля. Її батько віддав своє життя за дочку. З-за важкого життя він рано постарів і ледве виживав. Олена ніколи не відвідувала батька. Після заміжжя у неї було своя життя. Вона зрідка дзвонила. Чоловік заперечував проти того, щоб його дружина витрачала гроші на нікчемного чоловіка. Батько Олени в старості розрах овував на допомогу своєї дочки. Сусідка порадила звернутися в суд за аліментами. Дочка не буде думати про нього інакше.У будівлі суду його зустріла дочка вся в сльозах.
– Батько! Невже тобі так набридло мене чекати, що ти подав на мене в суд? — запитала Олена.- Олено, у мене два дні не було грошей навіть на хліб. Я сподівався, що ти виконаєш свої обіцянки. Може бути, я неправильно тебе виховав…- Ти ж знав, що у мене робота. Крім того, мій чоловік купував тобі їжу і передавав гроші. В цей момент у суперечку втрутився чоловік Олени: — Вистачить маніпулювати. Я кожен місяць надсилаю тобі гроші. Ти не повинен був витрачати їх на розваги.Олена заголосила і відвернулася.- Повернися, дочка. Мені потрібно повідомити життєво важливе.Олена повернулася.- У той час твоя мама ще жила.
Коли я повернувся додому з роботи, вона сиділа на кухні і про щось думала. Я помітив поруч з нею посилку. Це була маленька дівчинка. Дружина виявила її в коробці поруч з транзитними контейнерами. Ми вирішили виховувати її як рідну дочку. Оленка, це була ти. Я завжди тебе обожнював. Прости мене, доню! Батько відмовився від позову. У розмові з’ясувалося, що чоловік Олени ніколи не приїжджав до батька. Чоловік витратив гроші на жінок, вечірки, азартні ігри. Вона була ображена, що витратила стільки років життя на нікчемного хлопця. Олена переїхала до батька. Тепер вони щасливі.