У нас є маленький хлопчик, і ми живемо у двокімнатній квартирі. Нещодавно я дізналася, що знову вагітна. Я маю бути щасливою, але натомість мені сумно. У нас немає жодної допомоги збоку, а грошей не вистачає. Мої батьки не хочуть допомагати. Вони живуть у трикімнатній квартирі, але мені дали однокімнатну та дозволили в ній жити. Вони постійно хотіли онуків, а коли ті з’явилися, то помили руки від мене. Я запропонувала обмін, але вони відмовилися, тому що однокімнатна квартира була б для них надто маленькою. Хіба нам тут не тісно? Вони заявили, що ми зрілі та самодостатні. Якщо ми хочемо рости, ми маємо збирати гроші та взяти іпотеку. З таким животом, де я візьму гроші?
Материнство було важко з першою дитиною, і воно буде важким з другим. Мої батьки, схоже, не переймаються своїми онуками. Інтригує той факт, що вони мають дачу. Вони могли б жити там або продати її, щоб допомогти мені у вирішенні житлового питання. Але ні, ми їм байдужі. Мій чоловік навіть пропонував їм автомобіль в обмін на квартиру, але вони відмовилися. Ми б продали їхню квартиру і купили собі двійку, а грошей, що залишилися, вистачило б на нову машину. Моя свекруха – це зовсім інша історія. Вона наполегливо просила нас зайнятися її онуками. І що тепер? Вона передала свою квартиру та ще одну іншу своїй сестрі. На кого нам тепер сподіватись? І що ми будемо робити?