В сім’ї нас було двоє – я і мій старший брат Тимофій. Мама виховувала нас одна, оскільки тато дуже рано пішов з жи ття. Вона намагалася заповнити цей пробіл і зробити все, щоб ми ні в чому не потребували, тому, напевно, Тимофій і виріс таким. 32 роки, ні дружини, ні дітей, живе з мамою. Коли я з дружиною приїжджав до них у гості, то часто намагався поговорити з ним, але він не хотів нічого змінювати. Минув деякий час, і він привів додому свою дружину. Саме привів, тому що з’їжджати він нікуди не збирався. І ще один бонус – і жінки була дитина – 5-річна донька.
Жінка Тимофія почала качати права з першого ж дня. Вона говорила, що її попередній шлюб зруй нувався через свекруху, тому вона не збиралася повторювати своїх помилок. Дружина брата казала, щоб мама ніколи не лізла з порадами, всі питання, що стосуються одягу і їжі для чоловіка, повинні вирішуватися дружиною. Все, що стосується дитини – це теж її сфера. А ще у неї були правила щодо спільного проживання: оплата по комунальним платежам – порівну, подарунків ніяких не буде, прибирати квартиру по черзі, гостей додому – не запрошувати, відкривати вікна не можна.
І останні пункти: ставитися один до одного з повагою, не кричати, всі конфлікти вирішувати у ввічливій формі. Я поділився щодо своїх міркувань з дружиною, і вона погодилася мені допомогти в справі виселення нахабного брата і його не менш наха бної дружини. Ми заздалегідь зняли хостел для брата і його нової сімейки, і попрямували додому до мами. Дружина брата одразу ж вибігла нам назустріч з претензіями, мовляв, ніяких гостей не приймають. -А ми не в гості, не хвилюйтеся. Тимофій, збирайся. Незважаючи на всі протести брата і його крикливої дружини, ми зібрали всі їхні речі і посадили в таксі. Що з ними буде потім – нам все одно.