Через 2 місяці моя дочка вийде заміж. Зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилася в універі. Хлопець був на 2 роки старший за неї, а побачив і закохався в нашу дочку на загальній лекції. Після цього Максим 2 місяці переслідував нашу донечку. Якось вона зупинилася і висловила йому все, що думає про нього, а той виявився міцним горішком: не зламався, почав посилати доньці квіти та подарунки додому.
Максим досяг свого, Люся теж у нього закохалася. Таке буває рідко, але й нам з чоловіком дуже сподобався Максим, і наша Люся сподобалася його батькам. Ми вже думали, коли ж наші молодняки вирішать уже узаконити свої стосунки, і тут до нас приходить дочка з блискучим колечком на безіменному пальці. Вона розповіла, як хлопець зробив їй пропозицію, але наш з чоловіком романтичний настрій зіпсувався в той момент, коли дочка сказала, що вони вирішили весілля не грати.
Так, Максим із Люсею вирішили відкласти гроші на власне житло, а свято відзначити лише з батьками в якомусь затишному ресторанчику. Я дуже хотіла, щоб у моєї доньки було таке весілля, про яке навіть у газетах друкують, адже в мене весілля взагалі не було… Я поділилася своєю думкою з донькою, а вона мені все пояснила. Дочка сказала, що сенсу запрошувати наших родичів на її весілля просто немає, адже ті тільки й чекають, коли ми запросимо їх смачно поїсти, а в решту часу вони нижчі за траву,
тихіше за воду. Я з Люсею погодилася. Родичі якось залишили нам порожній конверт після святкування річниці нашого весілля. Після цього я навіть сама неохоче з ними виходила на контакт, а донька виявилася сміливішою і розумнішою за мене. Я погодилась із нашими молодими. Так, дійсно, буде найкраще для всіх. Тільки є в цьому один великий мінус: тепер усі родичі будуть дзвонити мені з питаннями, адже я на радостях ляпнула про весілля 2 двоюрідним сестрам.