— Це він винен у смерті мами, — кричала молодша дочка, — він і його таємні справи. — Сестричка, заспокойся. Ми нічого не можемо зробити. — А якщо піти в поліцію і написати заяву? — У нас немає доказів. Може у мами і справді серце раптово зупинилося. Вона ж не перевірялася?! — Так приkро. Добре, що хоч майно мами йому не дістанеться. Вона встигла подати на роз лучення. Через пару днів сестри за викликом пішли в нотаріальну контору і зустріли там kолишнього чоловіка матері. — Що він тут робить? — здивувалася молодша. — Зараз дізнаємося. — Ні, йому нічого не дістанеться! З ним мама була нещасна, він не гідний ні коnійки! — Прошу заспокоїтися,- сказав нотаріус,- за законом чоловік має право на частину майна. — Але мама подала на роз лучення, всі папери ми передали вам. — Правильно, вони у мене.
Але там не було документа, який свідчив би про розірвання їхнього шлюбу. За законом Юрій Михайлович претендує на частину майна своєї дружини. — Але… — молодша готова була там влаштувати сkандал, але сестра забрала її звідти. Минуло півроку. Молодша була в люті після відвідування нотаріальної контори. Колиաньому їх матері все ж дісталася частка. Він чекав дівчат біля ганку контори. — Ненавиджу тебе! Ми не віддамо тобі нічого, — кричала молодша. Юрій підняв руки вгору й іронічно відповів. -Заспокойся. А мені і не потрібні ні машина, ні квартира. Мені потрібні гроші. Я зникну з вашого життя, якщо ви віддасте мені вартість моєї частки грошима. У вас три дні. Сестри довго не думали, відразу ж стали збирати гроші. — Краще назавжди позбавлятися від нього.
Старша подзвонила йому і сказала, що в призначений день вони з сестрою будуть чекати його з грошима біля нотаріальної контори. Як тільки він напише відмову, вони віддадуть йому гроші. Той, звичайно, погодився. В цей день він заявився тверезим, з гарним настроєм і пристойно одягненим. Закінчивши офіційну частину, вони вийшли з контори і підійшли до машини. Дзвінок завадив Юрію сісти в машину, а дівчата сіли. Він узяв трубку, трошки відійшов від машини, потім став кричати на співрозмовника, нер вово крокувати туди, сюди, а потім підійшов до дівчат. — Слухайте сюди. У мене з’явилися справи. Чекайте мене тут, нікуди не їдьте. Я скоро прийду і заберу гроші. І не думайте чудити, я знаю де ви живете, знайду вас. Дівчата вже тоді готові були віддати йому гроші, лише б позбавитися від нйого. Вони мовчки кивнули. Але Юрій не повернувся за ними ні через годину, ні через день, ні через п’ять років. Весь цей час гроші лежали на банківському рахунку недоторканими. Раптом власник з’явиться?