Ігор зі своєю 20-річною донькою ходив магазинами. Після покупок вони вирішили сісти у кафе та трохи відпочити. Мимо проходила жінка такого ж віку, як і Ігор. -Марино Олександрівно, привіт. Познайомтеся, це мій тато Ігор. -Дуже приємно … — Тихо сказала викладачка і відразу пішла. -Тату, ви що вже знайомі? -Так, на жаль… а що вона твоя викладачка? -Та й дуже хороша, так студентів своїх любить, начебто дітей. Напевно, своїх немає, тож так. А звідки ви знайомі? -Ну приготуйся, доню, зараз буде довга історія.
І тато розповів про цю історію своєї молодості. В університеті вони разом із Мариною навчалися в одному місці. Марина була такою життєрадісною та активною дівчиною. Вона завжди знала, як підтримати розмову, як розвеселити компанію. Займалася танцями, співом, навіть КВК. Ігореві дівчина тут же сподобалася, і він був єдиний, з ким Марина погодилася зустрічатися. І ось Ігор зробив їй пропозицію: -Марино, вийдеш за мене заміж? -Ні, — різко відповіла дівчина. Після цього Ігор поїхав до іншого міста, аби більше не зустрічати Марину.
Але доля розпорядилася так, що він зустрів майбутню дружину, а вона була родом із рідного міста. Довелося повернутись. Якось Ігор знову зустрівся випадково з Мариною в цьому самому кафе. Він спитав у неї: -Чому ти тоді мені відмовила … адже, ти досі незаміжня, в чому була проблема? -Я просто розгубилася і не знала, що сказати. Потім думала, що ти ще повернешся і я тобі все пояснила б. Поки Марина виправдовувалася, то Ігор переконався, що її більше не любить. У нього в житті з’явилося справжнє кохання, результатом якого стала донька.