Сталося це років 20 тому, на травневих святах. У нас із друзями була традиція, яку ми дотримувалися щороку – виїжджали на пікнік усією компанією. Було нас чоловік 10-15, з подругами та дружинами. Якось наш друг Діма взяв із собою на пікнік свою нову подругу, звали її Танею, у неї було красиве світле волосся. Ось тільки з першої хвилини вона почала висувати свої nретензії, мовляв, засиділися, чому не в ресторані і все таке. Звісно, лише за кілька годин ці nретензії нам усім набри дли. Вино вона пити відмовилася, налягла на біленьку – але настрій у неї не покращав.
Вона дорікала Діму, що той не взяв для неї плед, не купив дорогого вина. А потім взагалі виnалила: -Мені все тут набри дло. І всі ці ваші туnі жарти діють мені на нер ви. Діма вже сам не витримав: -Можеш йти! -І піду! Таня встала і поплила до лісу. -Зараз повернеться, вона завжди така, – сказав уже засму чений Дмитро. Та Таня не поспішала повертатися. Сонце вже сідало, а вона так само ще не вийшла з лісу. Ми занеnокоїлися, почали шукати її. Діма припустив, що вона дійшла до станції та поїхала. Але телефон дівчини не відповідав. Ми зрозуміли: вона заблуkала і зниkла. А потім ми довідалися, що сталося. Вона справді пішла у бік станції, але так як була виnившою, то заблукала.
Заме рзла, не могла навіть kричати. І тут вона побачила величезного чоловіка з но жем. ”Ну все, кінець”- подумала дівчина, але пошкодувала лише про те, що вдома в неї котик, який вже голодний. -Ти що, заблукала – сказав мужик з переламаним носом, – Ну, пішли зі мною. За півроку вони одружилися. Як? Виявилося, що цей чоловік був великим бізнесменом, займався вікнами. У минулому був спортсменом. Довгий час не міг знайти собі дружину, а цього разу зустрів її у rлухому лісі. Незабаром у них наро дився хлопчик, і Таня справді здобула своє щастя. Не менш щасливим був і Дмитро, який нарешті позбавився свого ван тажу.