Ми з чоловіком одружились шість років назад і давно мріємо про дитину. Ми обоє маємо хороші роботи, у нас велика двокімнатна квартира і можемо забезпечити своїм майбутнім дітям хороше життя.Кожного місяця я сподівалась, що нарешті тест на вагітність покаже дві лінії, але цього не ставалось.Тоді ми з чоловіком вирішили звернутись до лікарів. Після обстеження і аналізів мені сказали, що я здорова і все у мене гаразд.Мій чоловік також пройшов обстеження, але лікар попросив його здати додаткові аналізи і ми з нетерпінням чекали результату. Через два дні прийшли результати і лікар запросив мого чоловіка на особисту розмову. Я дуже переживала, бо вони довго розмовляли у кабінеті. Коли Андрій вийшов, то виглядав засмученим і нещасним. Я хотіла з ним поговорити, але він сказав, що хоче побути на самоті.
Після розмови з лікарем він довго не повертався додому, я телефонувала йому, але він не брав слухавку.Повернувся чоловік пізно вночі і розповів, що лікар сказав йому, що він не може мати дітей. Ми довго думали і вирішили всиновити дитину, але так, щоб ніхто з наших рідних і друзів про це не знав.Я дев’ять місяців одягала широкий одяг і носила накладний живіт, тому усі наші знайомі і родичі думали, що я дійсно вагітна. А тим часом ми готували документи для усиновлення і ось нам дали позитивну відповідь. А потім ми поїхали за дитиною і нам показали декількох малюків та сказали, що ми можемо вибрати. Ми узяли гарненьку дівчинку, яка солодко спала. Вона мені тоді відразу сподобалась і я відчула, що це має бути моя донька.
Ми назвали її Валентиною. Дівчинка прокинулась та подивилась на мене і я відчула себе найщасливішою жінкою у світі. У неї були дуже гарні блакитні очі і маленький акуратний носик. Мені здалось, що вона схожа на мене.Ми приїхали додому з чоловіком і сказали родичам, що я народила дитину. Вони нас вітали і навіть не здогадувались, що дівчинка нам не рідна.Минуло декілька місяців і я дбала про дитину та старалась бути для неї хорошою мамою. Одного дня мені стало погано і я вирішила звернутись до лікаря. Після аналізів він мені сказав, що я вагітна. Я була шокованою, адже мій чоловік не може мати дітей. Я дуже боялась розповісти, що у нас буде дитина чоловікові. Я довго приховувала, але живіт став помітнішим і я була змушена розповісти Андрію.
– Ти мене зрадила? Я не можу мати дітей! – кричав він на мене.Ми дуже посварились, бо він думав, що я його зрадила.Зранку чоловік поїхав у лікарню, до того самого лікаря, що сказав йому, що він безплідний. Володимир Олександрович, ще раз запропонував здати аналізи. А через декілька днів попросив мого чоловіка знову приїхати. – Це диво, у моїй практиці я перший раз стикаюсь з таким. Ви абсолютно здоровий! – сказав лікар.Андрій приїхав додому і просив у мене вибачення, він подарував мені мої улюблені лілії і сказав, що більше ніколи не буде у мені сумніватись.Я його пробачила, а через декілька місяців у нас народився син. Зараз у нас двоє дітей: донечці – два роки і синові три місяці. Я щаслива мама і кохана дружина. А одного разу мені моя знайома, яка працює в дитячому будинку сказала, що таке чудо, як у нас трапляється в багатьох людей, які всиновили хлопчика чи дівчинку.