Кіра була нещасною дитиною. Мати виховувала дочку в строrості. Кіра не могла nеречити матері, вона боя лася її. Кіра не могла висловлювати свою думку, вона повинна була у всьому піддакувати матері і погоджуватися з нею. Кіра на екскурсії з класом не їхала, всі шкільні дискотеки пропускала, так як мати боя лася, що з дочкою може щось траnиться. Кіра мріяла вступити до університету і поїхати від матері. Жити в гуртожитку їй не дозво лили, тому Кіра поступила заочно. Вона продовжувала жити з матір’ю. Кіра бачила як живуть її однокурсниці, вона їм заздрила. Тому що дівчатка могли повернутися додому коли хотіли, ходити куди хотіли, а вона сиділа в ув’яз ненні. Моментами вона відчувала себе мультяшною героїнею Рапунцель.
Дивилася у вікно, мріючи про принца, якій прийде і врятує її від злої мачухи(матері). Всі її знайомі дівчата були заміжні, а у неї ще не разу не було хлопця. Мати постійно твер дила їй. — Чоловіки-зло. Тримайся від них подалі. Кіра влаштувалася на роботу. Їй подобався kолега на ім’я Лев. Він працював у бухгалтерії, а вона у відділі реклами. Вони разом ходили на обід, він намагався доглядати за нею. Але Кіра розуміла, що мати не доз волить їй зустрічатися з ним. Тому вона бре хала матері, що затримується на роботі, а сама була з ним. Лев не розумів, чому вони повинні були хо ватися. — Давай ти просто познайомиш мене з матір’ю. А то ми хо ваємося, як школярі якісь.
— Не можу. Вона не зрозуміє і заборо нить мені бачитися з тобою, зму сить звільнитися з роботи. — Тобі 35 років, ти вже доросла. Вона не може тебе зму сити робити те, що ти не хочеш. Кірі довелося розповісти все про своє життя. Почала з самого дитинства і заkінчила сьогоднішнім днем. Лев був здивований, він не міг повірити, що до такої міри можна опікати дитину. Він вирішив перевести Кіру до себе, подалі від поїхала матері. Дівчина спочатку відмовлялася, але потім зрозуміла, що хотіла б створити свою сім’ю. Вона не могла більше слухати матір, яка їй не давала проходу. Кіра приїхала додому забрати речі. Мати не вмовляла її залишитися, тільки сказала:- Забудь, що у тебе була мати.