У мене в сім’ї все було завжди добре, все у мене було і чоловік, який любить, і вірні друзі і робота високооплачувана. Єдине, чого у мене не було, це дітей. І лише у 35 Бог подарував мені донечку. Не могла я наро дити раніше, ліkарі постійно знаходили якісь болячки у мене, я постійно лікувалась, дуже вже я хотіла дітей. Але з появою донечки все змінилося місцями, люблячий чоловік покинув мене, коли я була ваrітна. У нього була нова сім’я, він пішов від мене до молодої красивої дівчини, а я залишився без будь-якої підтримки. Мені навіть здавалося, що це сталося б по молодості, я навіть не помітила б його відходу. Все життя в мене попереду було б. А зараз ніби життя обірвалося.
Якщо раніше я була бездіт ною старою жінкою, зараз я старородяча мати. Неприємно звучить, але це правда. Мені навіть не хотілося гуляти на дитячих майданчиках, тому що мені здавалося, що на матір я не схожа, ну максимум няня, але швидше я відчувала себе бабусею серед цих молодих. Не уявляла, що буде, коли донька піде до першого класу, якому буллінrу вона піддаватиметься, коли всі дізнаються, що її мати стара. А раптом вона почне соромитись мене, або взагалі ненавидіти мене, потім ще заявить, навіщо я її наро дила взагалі. Зважаючи на всі свої здогади і побоювання щодо мого майбутнього і майбутнього моєї дитини, через nсихоз на цьому тлі, я перестала впізнавати себе в дзеркалі.
У мене почала обвисати шкіра на обличчі, що буде далі? Плюс до цього, швидше за мінус, я стала бачити ознаки старості у своїх же ровесниках, для мене це не тітонькі-дядечки, це вже якісь бабусі та дідусі. Хочеться сім’ї, але з моїми новими комплексами це навряд чи станеться. Але минуло п’ять років, і моя дочка в 1 класі, чи почуваюся дорослою на тлі цих молодих матусь? Та відчуваю! Але в порівнянні з цими забитими горем жінками, я виглядаю ще нічого, виявляється. Я в самому соку! Дівчата, життя, тільки почалося! Дочка моя любить мене! І так: у мене є чоловік і він душі в мені не чує.