Субота в нашій родині-день моєї свекрухи. Так вже протягом року. Навіть коли я наро дила другу дитину, свекруха все одно не дуже цікавилася онуками. Раз на місяць приходила, давала їм маленькі подарунки, сиділа годину або дві — і йшла. Дочки мої, звісно, не впізнавали її. Старша дочка, коли почала говорити, називала мою маму бабусею. Ну, моя мама часто допомагала мені, чотири дні на тиждень вона була у нас вдома. Дочки ж у мене маленькі, складно одній все встигати. А свекруху це не цікавить. Вона живе своїм життям. Але ось одного разу вона помітила, що моя старша дочка не називає її бабусею і бігають вони до моєї мами.
Свекруха вирішила, що ми мало спілкуємося, і призначила день – суботу – для наших зустрічей. При чому зустрічі повинні відбуватися у неї вдома. Мовляв, їй незручно сидіти у нас. Ось і в перший тиждень я відправила до неї чоловіка з дітьми. Через півтори години вони повернулися. Чоловік сказав, що вони просто втомилися. Потім я дізналася справжню причину… Через тиждень я зібрала дітей і пішла до неї додому. Подумала, що можна буде залишити дітей на дві-три години і піти на манікюр. Але не тут-то було. Вона зустріла нас, вручила дітям подарунки, які купила заздалегідь — і все. Свекруха просто сиділа в своєму кріслі, і вказувала, дітям як грати, яким олівцем малювати.
Діти ж маленькі, поки не розуміють, що їм говорять. Ось і доводилося мені сидіти з ними і грати перед свекрухою — як актриса. Потім, виявилося, я повинна ще й готувати. Вона не знала, що можна дітям, а що ні. Поверталися ми додому жахливо втомленими. Я думала, що це востаннє. Виявилося, що ні. Ми щотижня ходимо туди і робимо те ж саме. Граю з дітьми перед моєю свекрухою. Тільки зараз я беру з собою їжу, щоб там не готувати. Коли чоловікові кажу, що мені краще залишатися вдома, я так менше втомлююся — він заперечує. Не можна віддаляти дітей від бабусі. Ось і доводиться мені щосуботи їздити туди і робити вигляд, що все нормально. Я не хочу псувати з нею відносини, але це ж ненормально?