Ця історія не моя, її обговорювали дві жінки в електричці, ну я її запам’ятала. Слухайте, одна жінка зайшла у вагон із великими сумками. Вона тоді побачила свою знайому, зрозуміло, що вона сіла до неї. Інша, звичайно, здивувалася, від того, що їй з такими сумками ніхто не доnоміг, а та почала розповідати, що чоловік у неї цілими днями працює, нещодавно ще його брат приїхав, ось вони з’їли всі продукти за два дні. Правда, брат має вже дорослого сина, у якого він може зупинитися, але він твердить, що там молода сім’я, і він не хоче їм заважати.
Тому він їсть у них, не хоче обмежувати сім’ю сина. -На пару днів приїхав? — Запитала поруч сидяча подруга. — Ні, на місяць. Причому він приїде, поживе цілий місяць, а потім як тільки він поїде, відразу приїжджає його дружина. І все по колу, чоловік на них виходить працює. -Вони начебто з села. — Зупинила її знову її подруга. – мабуть, і сальця вам привозять, молока свіжого та овочів зі своєї грядки. — Та багато чого привозять, але не нам, а синові своєму та його сім’ї. — Значить, вони все туди, а у вас живуть і харчуються за ваш рахунок?
— Ну, це ж брат чоловіка, ось він і не може йому відмовити. — То постав ти їх на місце, що за утриманці. На найцікавішому моменті була моя станція і я вийшла, чим закінчилася ця історія, я тепер не знаю, та й думаю навряд чи тим, що ця жінка може сказати братові свого чоловіка, тим більше чоловік у них заробляє, а вона, мабуть, ні. Брата рідного він же не виганятиме. Припускаю, що вона, як завжди, принесла пакети додому, приготувала вечерю, брат чоловіка прийшов, поїв, а вона пішла мити за ним посуд і думати, що вона готуватиме його дружині через місяць. Ось така ось історія.