Я можу вважати себе успішною. Наро дилася в заможній родині, отримала гарну освіту. Маю два дипломи, влаштувалася на високооплачувану роботу, працюю в престижній компанії. У мене чудовий чоловік. Мій чоловік-успішний бізнесмен. За час спільного життя ми побудували розкішний двоповерховий будинок, куnили іномарки. У нас є син. З дня його народження ми оточили його любов’ю, плекали його, робили для нього все, щоб він ні в чому не потребував. Іграшки, гаджети, навчання в престижному вузі, обновки, шикарна машина.
Але з віком я помітила зміни в його поведінці. У нього з’явилися риси егоїзму, він робив, що хотів і просив дороrих подарунків. Спочатку просив, а потім став вимагати. Коли йому виповнилося 26, він оголосив, що у нього є дівчина. Познайомив нас зі своєю обраницею. Мені сподобалася ця дівчина. На мене вона справила хороше враження. Через рік вона заваrітніла. Ми призначили день весілля. Так почалося сімейне життя нашого сина. Ми сподівалися, що він буде зразковим сім’янином, турботливим чоловіком і батьком. Так було на початку. Наша невістка була дуже задоволена. Через кілька місяців наро дилися наші улюблені онуки: дівчатка-двійнята. Ми були в захваті.
Наш син був турботливим батьком, доnомагав дружині, ночами доглядав за дітьми. Ми з чоловіком пишалися ним. Але наша радість тривала всього три місяці. Приходжу до них, невістка з заnлаканими, червоними очима. Чоловік не ночував вдома, став пропадати цілими днями. Моя бід на невістка повинна була одна піклуватися про дітей. Пізніше ми дізналися, що у сина є коханка. Я підтримувала невістку, допомагала їй. Але одного разу вона зібрала речі, забрала дітей і пішла. Не дозволяє нам бачитися з онуками. Я дуже сумую за ними. Вона звинувачує нас, каже, що ми неправильно виховали сина. Є і наша провина, що він став таким. Але ж він не був таким, дуже любив дружину, дбав про дітей…